Щодня Ірина Пархомчук із волинського села Веснянка пригортає до грудей портрет сина. Плачучи, гладить його і шепоче, як сильно скучила. Військовослужбовець 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців 25-річний Олександр Пархомчук загинув у березні цього року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Лише за місяць до того воїн одружився, а влітку мав уперше стати татом.
“Найстрашніше горе для батьків — хоронити рідних дітей. Здається, що життя зупинилось, — каже мати бійця Ірина Пархомчук. — Сашко — мій старший син, він завжди турбувався про меншого Дмитра, ріс дуже відповідальним, порядним, ніколи про нього поганого слова не чула. Після школи син навчався у Клеванському професійно-технічному училищі на водія. Певний час із друзями був на заробітках за кордоном. Коли повернувся, пройшов строкову службу в Національній гвардії. Після демобілізації працював у лісгоспі, далі влаштувався далекобійником. Син завжди казав, що йому до вподоби те, чим він займається”.
Після повномасштабного вторгнення Олександр Пархомчук з односельцями чергували на блокпості, забезпечували громадський порядок у рідному селі. У березні 2022-го йому зателефонували з військкомату.
“Син пройшов комісію і за кілька днів поїхав на навчання на Рівненщину. А в серпні став бійцем 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Був водієм гранатометного взводу. Служив на Донеччині. Там торік і зустрів волонтерку Ангеліну, дівчина звідти родом, молоді закохалися. Восени 2023-го син приїжджав у відпустку разом із нареченою, очі його світились щастям. У лютому цього року Сашко та Ангеліна побрались і чекали народження первістка. Син мріяв, як уперше візьме немовля на руки... Та не судилось”.
Востаннє із сином пані Ірина розмовляла 21 березня. Олександр повідомив матері, що тільки повернувся з виїзду на позиції. “А за кілька годин його не стало. У районі населеного пункту Константинопольське ворог здійснив авіаудар, — каже мати. — Олександр та його побратим загинули на місці. Я бачила фото тіла, шансів вижити не було. Син так і не встиг дізнатись, що у них із Ангеліною народиться донечка”.
Поховали Олександра у Ківерцях на Алеї Слави з військовими почестями. “На тому ж кладовищі похоронений загиблий пів року тому двоюрідний брат Олександра. Тепер брати-герої спочивають разом”, — каже Ірина Пархомчук. Рідні звернулися до президента з петицією про надання воїнові почесного звання Героя України, посмертно.
Петиція про присвоєння звання Героя України (посмертно) Пархомчуку Олександру Васильовичу
