Він народився і виріс у Мінську. Цієї весни йому виповнилось би 32 роки. Проте Олексій Скобля загинув у переддень своїх уродин. Майбутній герой мав звання старшого сержанта, був військовим парамедиком і проводив евакуацію поранених з бойових позицій. У середині березня поблизу селища Мощун на Київщині його група потрапила у ворожу засідку. Чоловік дістав складне поранення у стегнову артерію. Однак знехтував можливість отримати медичну допомогу, щоб прикрити й врятувати друзів — попросив їх вийти з бойового котла — ціною власного життя...
“Олексій поїхав в Україну в 2015 році й приєднався до тактичної групи білорусів, яка входила у Добровольчий український корпус, — розповідає сестра героя Катерина Шабунь. — Він вважав: якщо Україна буде вільною, така ж доля чекає й білорусь. Тому й почав воювати. Нам же казав, що їде на заробітки. Спершу відповідав на дзвінки, потім зв’язок урвався. Мама багато плакала, бо здогадувалась про все. Потім я знайшла Олексієвого товариша, який підтвердив, що мій брат воює в Україні. Ми всі просили його повернутися у Білорусь, проте...”
У 2016-му Олексій перейшов в один із підрозділів Сил спецоперацій ЗСУ і додатково пройшов курси з надання медичної допомоги. Був у багатьох гарячих точках: Авдіївці, Пісках тощо. За сміливість бійці присвоїли йому позивний “Тур”.
“Якось під час служби в АТО Олексій стояв на шахті “Бутівка”, — розповідає Ольга Гальченко, подруга Героя. — Одного дня на заході сонця двоє військовослужбовців ЗСУ пішли чіпляти синьо-жовтий прапор. Їх побачили вороги й почали обстрілювати. Згодом стрілянина трохи вщухла, потрібно було забрати поранених хлопців. Олексій був першим, хто зголосився лізти за ними. Він одразу проявив себе як той, хто не має страху...”
У 2019 році Олексій Скобля отримав українське громадянство. Минулого року планував летіти на навчання з медицини у Мексику разом із військовими США. Але через ситуацію з ковідом довелося відкласти плани. 24 лютого 2022-го він знову став на захист України.
“В останній нашій розмові я розповіла братові, що придбала у Польщі квартиру, і він радів за мене, — додає сестра. — Я йому написала: “Бережи себе. Ми тебе дуже любимо”, і він відписав: “Я знаю, і я вас теж”. Олексій завжди мене підтримував...
В останній нашій розмові я розповіла братові, що придбала у Польщі квартиру, і він радів за мене.
Знаєте, він мав багато планів на життя! Любив тварин, мріяв завести собаку. Мріяв про родинний затишок, а ще дуже хотів виховати сина. Я досі не можу повірити, що він загинув...”
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності, старшому сержантові Олексію Скоблі посмертно присвоєно звання Герой України.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як уродженець Бучі подарував Шварценеггеру вишиванку
