27 січня 2022 року на заводі “Південмаш” розігралася трагедія. Солдат строкової служби Національної гвардії Артем Рябчук розстріляв із автомата караул військовослужбовців. П’ятеро загинули, ще п’ятеро дістали поранення. Серед загиблих була і 35-річна контролерка КПП Віра Лебединець.
Того ранку Віру вдома, як завжди, чекали 12-річна донечка Кіра, сестра та мама. Раптом їм подзвонили із заводу і повідомили, що Віра дістала смертельні поранення.
“Тато помер, і про наше виховання дбала мама. Віра була старша за мене на три роки, — розповідає сестра загиблої Віта Лебединець. — Ще у школі вона зарекомендувала себе як добра і світла людина, нікому не відмовляла у допомозі, поганого слова ніколи ні до кого не промовила. У неї завжди було багато друзів, всі її однокласники досі зі мною спілкуються.
Після закінчення школи сестра працювала касиркою в супермаркеті, потім — на ксерокопіювальному апараті. Пішла працювати, бо розуміла, що мамі самій важко. Згодом знайшла роботу контролерки на КПП заводу “Південмаш” (відомча воєнізована охорона). Пам’ятаю, перед тим, як працевлаштуватись, мала складати тести. Я ще допомагала їй підготуватись до них.
На “Південмаші” Віра перевіряла перепустки у всіх, хто заходив на територію підприємства, яке мало статус режимного об’єкта. Чергувала добу через три. Робота подобалась, тут Віра знайшла нових друзів. Не раз підмінювала колег, коли ті просили. Сімейне життя у сестри не склалось, вона сама виховувала донечку Кіру. Мешкали ми всі разом у нашої мами”.
За словами співрозмовниці, весь час, скільки жінка працювала на заводі, вони були за неї спокійні.
“Жодних інцидентів, які б загрожували безпеці людей, там не виникало. Охорону приміщень забезпечували строковики, які часто змінювались. Віра їх не знала та не перетиналася з ними. У неї була своя ділянка роботи, а у нацгвардійців — своя. І вона завжди була певна, що в разі чого має надійний захист. А вийшло так, що той, хто повинен був охороняти, позбавив її життя, — мовить Віта. — 27 січня 2022 року Віра чергувала біля центрального входу. До кінця зміни залишалося всього кілька годин...”
За скоєне Артемові Рябчуку загрожує довічне ув’язнення. Він своєї вини не визнає. “Перед тим як застрелити сестру, Рябчук погрожував їй та тягав за волосся. Вона так і не відчинила дверей, не віддала ключів, зберігши цим життя іншим, — каже сестра. — Віра до останку виконувала свої обов’язки й загинула як героїня. Посмертно сестру нагородили міським орденом “Захисник Вітчизни”. А у квітні 2023 року — орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Ми пишаємось Вірою й безмежно сумуємо за нею”.
Після загибелі Віри Лебединець її донечці надали статус сироти. Опікуном дівчинки стала тітка Віта, яка до того ж є її хрещеною мамою.
“Ми досі чекаємо на Віру вдома, — признається Віта. — Що ось вона прийде зі зміни і спече свій коронний медівник з фруктовою начинкою. Це був найсмачніший торт... Але сестри вже немає на цьому світі. В Україні — велика війна. Хочеться одного — перемоги та якнайсуворішої кари для винуватця”.
