Пані Мирослава народилась у селищі Козова, що на Тернопільщині, в родині освітян. Батько був професором, мати — вчителькою. Дівчина також здобула педагогічну освіту в Бережанській гімназії.
“Я хоч і була вчителькою за радянської влади, та вдома говорилось зовсім не те, що в школі. І я, і мої батьки мріяли про відродження української держави. Втім, такими думками ми навіть зі знайомими не ділились, адже розуміли, що можуть донести, — пригадує Мирослава Райтер. — У ці буремні роки я вступила в ряди ОУН-УПА. Моє псевдо було “Русява”. Виконувала різні завдання, зокрема їздила у Львів, закуповувала ліки. Там жила моя двоюрідна сестра Дарія, яка в усьому допомагала. Потім поверталась додому, приходили хлопці з УПА і я їм вже віддавала всі ті медикаменти. Декілька разів мене викликали на допити, та я твердила, що нікого й нічого не знаю. Але в 1950 році радянська влада таки заарештувала мене за те, що була членкинею ОУН-УПА, й засудила на десять років (але бранка відбула в таборах лише шість років. — Авт.). На засланні доводилося важко працювати — наша жіноча бригада вантажила каміння. Після повернення додому про вчительську роботу й не мріяла. Бо хто ж візьме в школу “ворога народу”?! Згодом вийшла заміж. Чоловік Володимир був засуджений до смертної кари, але її замінили 15 роками каторги. Його, на жаль, вже немає на цьому світі”.
Нині пані Мирослава мешкає у рідній Козовій разом із двома доньками — Ольгою та Оксаною, має двох онуків. За словами рідних, жінка завжди раненько прокидається, молиться, щодо їжі — невибаглива. Попри поважний вік, ювілярка багато читає, зокрема історичну літературу, цікавиться подіями в Україні та світі. Особливе місце в її домі займає колекція ляльок у вишиванках, які створила власноруч. Кожна лялька представляє окремий регіон України та має характерні орнаменти на національному одязі. Їх пані Мирослава вишивала навіть у засланні. Каже: це було потребою, бо нагадувало про зв’язок із Батьківщиною.
“Боляче, що в нашій країні війна, гинуть військові, цивільні. Дивлюсь новини й серце крається. Росія понад усе хоче панувати над нами. Та цього не буде”, — з оптимізмом твердить колишня зв’язкова УПА.
Зі 100-річчям ювілярку привітали рідні, близькі й представники місцевої влади. Довгожителька каже, що на свої уродини загадала єдине бажання — щоб якнайшвидше закінчилася війна.
