Рибачук дав безплатну консультацію Порошенкові

Порошенко анонсував початок "швидких і радикальних реформ" відразу після місцевих виборів. Цікаво, що Саакашвілі, якого вважають близким до Порошенка, підтвердив цю ж думку, виступаючи за кордоном. Навіть додав, що його команда підготуваля до цього етапу 27 кроків.

Чи можна вірити у нові прожекти влади? Відомий громадський діяч Олег Рибачук каже, що ні. Сьогодні він, один із ініціаторів низки успішних громадських ініціатив - “Чесно”, “Доступ до правди”, “Сильніші разом”, “Реанімаційний пакет реформ”, “Стоп цензурі”, жорстко критикує і Президента, і уряд.

Каже, що вони усе роблять так, щоб нічого не змінюватись. Що має на увазі?

Сьогодні Олег Рибачук -- гість газети "Експрес".

-- Чому, на вашу думку, після революції зміни у країні відбувається так повільно?

-- Традиційно українці бачили свою відповідальність лише у тому, щоб обрати когось до влади, хто б мав вирішувати всі їхні питання. Потім же звично розчаровувалися в обранцях.

Після Майдану люди нарешті зрозуміли, що насправді треба домагатися зміни системи влади, а не прізвищ. І дуже чітко це демонстрували: останній Майдан не мав ніяких ілюзій, він не скандував нічиїх прізвищ, він був рішуче налаштований на те, що будь-яку владу треба контролювати і домагатися змін.

Але... Майдан не народив нових політичних сил, які могли б втілити ці заповіти в життя. А похід у владу багатьох, навіть дуже гарних громадських активістів не є загрозою для цієї системи. Вона вже перемолола не один десяток і
готова перемолоти не одну, мабуть, сотню або й тисячу активістів, якщо вони загрожують її сутності.

Сутність же влади не змінилася: у нас як було верховенство влади, так воно і досі збереглося.

-- А мало б бути?

-- Верховенство права. Воно не настало. Все одно найбільше вирішують друзі, зв'язки. І система урядування, при якій закони як були необов'язковими до виконання, так і залишилися. І закони в нас свідомо пишуть так, щоб їх порушення не мало наслідком реальне покарання. Це така фішка, яка є у нас і категорично заборонена в Європейському Союзі.

Але найцікавіше, що ті структури, які покликані контролювати владу, боротися з корупцією, вони підпорядковані тим, хто, власне, є основним джерелом корупції.

В Україні нині близько 70 контрольних організацій. Чи є серед них хоч одна, яка може безкарно порушити кримінальну справу проти Президента, прем'єра, спікера парламенту, мера Києва тощо? Немає! Цю систему створював ще Йосиф Сталін!

Усі контрольні й правохоронні органи підпорядковані політикам і виконавчій владі. Це категорично заборонено в Європейському Союзі!

-- І що тут варто зробити насамперед?

--  Перше, що робить Європейський Союз із країнами, які претендують на перспективу членства, - змушує змінити описану мною вище систему.

Там фінансовий контроль за публічними грошима - це така система директив, рішень, при якій не можливо собі уявити, що аудитор може бути підпорядкований міністрові, фінансова інспекція може бути підпорядкована прем'єр-міністрові, бути призначуваною і звільнюваною ним.

Чи, наприклад, прокуратура, яка є ручною структурою Президента. Це абсолютно неприпустимо у Європейському Союзі, а у нас це явище збереглося ще з часів сталінських і досить гарно почувається.

Сьогодні на посаду антикорупційного прокурора призначає нинішній прокурор, який для мене є символом корупції. Крім того, нинішній прокурор прямо залежний від влади — від Президента, від парламентсько-урядової коаліції,
зокрема й прем'єра. Якщо це коло не розірвати, то годі буде делегувати у владу некорумпованих діячів.

-- Але те ж Національне бюро - це цілком новий орган. Йому під силу буде розпочати реальну боротьбу з корупцією?

-- Ще раз. Антикорупційний прокурор, який, за бажання, матиме змогу заблокувати розслідування Національного бюро, ким є призначуваний? Генеральним прокурором. І до чого ми прийшли? До того, що стільки зусиль витратили, щоб знайти професійну людину на посаду голови НАБ і поставити її в залежність від нинішнього генерального прокурора, залежного цілковито від Президента. Чи ми побачимо в такому разі зміни в системі? Ні.

-- Отже, ми довго будували нову систему боротьби з корупцією, а опинились у пастці. Чому?

-- Доки ж у нас що старі, що вже й нові антикорупційні органи будуть політично залежними, доти проблема не зникне. От почав гучні справи проти високопосадовців Генпрокуратури заступник генпрокурора Давид Сакварелідзе. І де він тепер? В Одесі.

Але чого тут дивуватися, якщо, за твердженням активіста Олексія Мочанова, декілька тижнів тому прем'єр-міністр у вузькому колі близьких друзів відсвяткував свій перший мільярд...

-- Ви вважаєте, що це правда?

-- Не маю підстав стверджувати це, але я не бачив якихось коментарів прем'єра із запереченнями з цього приводу чи
судових позовів про захист честі й гідності. А чи це в принципі можливе? Очевидно, що так! Бо в політичній еліті - здебільшого люди, сформовані в цій ролі за останні два десятиліття, а в цьому середовищі наявність такої суми є нормою приходу до влади.

У тих же “донецьких” мільярд вважався відправною сумою для претензій на серйозну позицію у владній системі.  Якщо ти не маєш заробленого мільярда, то якого біса морочиш голову бажанням бути міністром чи ким там ще.

Наприклад, в оточенні прем'єр-міністра є Микола Мартиненко, проти якого порушено кримінальну справу у Швейцарії.
30 мільйонів швейцарських франків заарештовано на рахунках фірми, пов'язаної з Миколою Мартиненком, і триває
кримінальне розслідування у справі про хабарництво. А Микола Мартиненко — це “сірий кардинал” прем'єр-міністра, вони нерозлийвода. І всіляких інших таких друзів на кшталт Іванчука у прем'єра чи Кононенка у Президента ще чимало. Цілком зрозуміло, що нікого з таких людей наші прокурори пальцем не зачеплять. А основна ж корупція там!

-- Чи можна це виправити правильними законами?

-- Можна! От тільки... Придивімося до недавнього скандалу із новим законом про державну службу, ухвалення якого гальмують вже близько року. Той проект принципово змінює систему виконавчої влади, його вимагає Захід, який якщо вже дає нам гроші, то хоче мати справу з подібною до своєї системою влади. Це спроба відірвати державну службу від корупційних зв'язків у політиці, зробити її відносно незалежною від політики.

І тільки коли громадські активісти здійняли бучу, а далі й офіс офіційного представника ЄС у Києві зробив заяву про те, що цей закон треба ухвалювати, тоді Президент теж заявив, мовляв, недобре його зрозуміли, насправді він його гаряче підтримує. Але де ж тоді той закон? Час іде, 1 січня, до якого він мав би бути ухвалений, вже не за горами, а перспектива розгляду в другому читанні й далі в тумані.

Побачимо, чим це закінчиться, але мій прогноз: добровільно ця система в особі Президента, прем'єра і більшості
представників політичної еліти не дозволить себе змінювати
. Бо вона сама себе контролює, сама звітує про успішні реформи, сама оголошує, хто корупціонер, а хто - ні, все це в неї працює в режимі саморегулювання.

-- А може, вони щиро не розуміють, як правильно?

-- Про це вже навіть якось смішно говорити, бо те, що треба робити, вже розписано, як в абетці.

Насправді реформи — річ проста. Ми ж нині маємо такий багатий досвід повоєнних реформ у Західній Європі, трансмформації посткомуністичних держав Центрально-Східної Європи, низки “азійських див”. Є питання вибору лише тактичних шляхів з кількох можливих.

У нас же, щоб заблокувати реформу, популярним став ще один фінт: зробити частину заходів з цього переліку, але щось пропустити - чи то виділення коштів, чи то ухвалення підзаконних актів.

Так само як віртуальними були торік (за того ж прем'єра!) антикорупційне бюро, яке очолює Тетяна Чорновол, чи люстраційне бюро, що його очолює Єгор Соболєв. Їм двом створили посади, щоб Майдан поплескав, от тільки штат працівників не створили і коштів не виділили навіть на зарплату.

-- Тобто роблять перший крок, другий, четвертий. А третій пропускають, щоби, врешті, сказати: “А воно ж не працює!”?

-- Або заявити про одну мету, а ухвалити закон, що цілковито суперечить цій меті, причому часто під назвою, яка меті відповідає. Щось на зразок “про посилення боротьби з корупцією...”, де під заголовком насправді закладені нові корупційні лазівки.

У нас десятки тисяч законів і підзаконних актів суперечать нашій євроінтеграційній політиці, сотні нових таких вводять у дію, і ми притім не змінюємо їх у руслі євроінтеграційної політики, а навпаки, далі штампувати нові, їм подібні.

Це, м'яко кажучи, дивує європейців. Вони вважають, що в Україні нині надто часто ухвалюють закони, які нас лише віддаляють від Європи. Це задавнена хвороба, і вона тепер прогресує ще більше, ніж раніше.

-- Це глухий кут?

-- Не зовсім. Не змінюється геть нічого. Ухвалено вже чимало законів та інших рішень, які вказують на те, що ця влада вимушено зважає на суспільні настрої, коли вони очевидні й заявлені їй, владі, категорично - коли появляється потужний суспільний тиск на неї.

Досвід свідчить: якщо ми — громадськість і засоби масової інформації — правильно відчуваємо, що відбувається і починаємо різко тиснути на вразливі точки влади, то вдається змушувати владу роботи дуже небажані для неї речі.

Якщо ж ми не будемо боротися за зміни, важливі для нашого майбутнього, то ні від Президента, ні від парламенту, ні від уряду ми ніколи не дочекаємося того, що вони добровільно змінюватимуть оцю вибудувану ще Сталіним систему.

Андрій ГАНУС, газета "Експрес"

Найважливіше

19.07.2019
:
Думка

Автопортрети, які масово публікують в соцмережах, можуть стати причиною депресії та самоізоляції.

19.07
Актуальне

Довжина її становить 1 метр 42 сантиметри, а вага - 21 кілограм 200 грамів!

19.07
Актуальне
35-річний Денис Гриценко, капітан 2 рангу катера Бердянськ

За лаштунками суду щодо українських моряків: адвокат і родичі полонених розповідають подробиці останніх подій.

19.07
Здоров'я
Фото wikimedia.org

На дотик ця рослина не пекуча, але вже через декілька годин після контакту з нею на шкірі з'являються опіки.

19.07
Актуальне

“Полігамія у стародавніх культурах була найпоширенішою формою шлюбу".

19.07
Актуальне
Фото Ярослава Станчака

Може, ви навіть упізнаєте себе серед його героїв.

19.07
показати більше