Формула для ухвалення законів. Українська та світова практика суттєво різняться

В Україні для прийняття закону потрібно, щоб його підтримали не менше, як 226 парламентарів. Утім набрати таку кількість голосів за закон чи постанову  — важко. По-перше, депутати часто прогулюють засідання. По-друге, набрати 226 голосів потрібно не серед 450 депутатів усього конституційного складу парламенту, а лише з-поміж 423-х реально обраних, пише газета "Експрес".
 
Саме тому в країні регулярно порушують питання ефективності голосування під час пленарних засідань Верховної Ради. Деякі експерти пропонують приймати закони, які не стосуються змін до Конституції, більшістю голосів за наявності кворуму  —  226 депутатів.
 
З одного боку це дозволить приймати необхідні закони в умовах поганої відвідуваності депутатами пленарних засідань. Однак може поставити під сумнів коректність окремих законів, якщо вони будуть ухвалені фактично четвертиною парламенту.
 
А як ця система працює у світі? 
 
 —  І в континентальній, і в англосаксонській парламентській культурі закони переважно ухвалюють більшістю голосів від присутніх на засіданні парламенту (палати) депутатів. При цьому зазвичай конституціями передбачено, що на засіданні парламенту або палати має бути присутня більшість або не менше, ніж половина депутатів від загального складу парламенту чи його палат,  —  розповідає Анатолій Бондарчук, аналітик ГМ “Опора”.  — Абсолютною більшістю голосів від складу парламенту ухвалюють лише окремі типи рішень. Кваліфікованою більшістю голосів у три п’ятих або дві третини від складу парламенту ухвалюють лише окремі, найбільш важливі рішення.
 
 —  А можна проілюструвати це на прикладах конкретних парламентів?
 
 —  Приміром, у Європарламенті можна розглядати питання, затвердити порядок денний і протокол незалежно від кількості присутніх. Кворум для голосувань законопроектів є, але він становить лише одну третину членів парламенту.
 
Так само і в парламенті Австрії  —  рішення ухвалюють більшістю присутніх, якщо на засідання прийшли не менш, ніж третина членів відповідної палати. Двома третинами голосів (знову ж, від кількості присутніх, а не всієї) приймають рішення про зміну меж федеральних земель, федеральний закон про регламент Національної ради (нижньої палати), конституційні закони та рішення про скликання Федеральних зборів, якщо треба ухвалити рішення про референдум щодо усунення Президента Австрії з поста в порядку імпічменту.
 
У Німеччині Бундестаг, як і наша Верховна Рада, має кворум, коли на засідання прийшли більше, ніж половина членів. Але рішення Бундестагу ухвалюють більшістю голосів від кількості присутніх.
 
 —  А яка практика у країнах Центрально-Східної Європи?
 
 —  У парламентах Литви, Латвії та Естонії кворум для сесійного голосування за закони становить не менше, ніж половину від загальної кількості членів, а закони ухвалюють більшістю від присутніх депутатів. Абсолютна більшість від усього складу потрібна хіба що для конституційних законів, подолання вето президента та висловлення недовіри посадовим особам.
 
В інших країнах Центрально-Східної Європи правила голосування відрізняються у питанні кворуму: наприклад, у Польщі та Словаччині кворум, як і в нас, становить більшість від конституційного складу парламенту, а в Чеській Республіці закони можна ухвалювати навіть третиною від загального складу парламенту. 
 
 —  Особлива категорія держави у Європі  —  конституційні монархії. Чи мають вони у справі голосувань якісь унікальні особливості?
 
 —  У Данії та Швеції зазвичай рішення ухвалюють простою більшістю від загальної кількості членів парламенту -- як у нас. А от питання, які стосуються монарха та його прав, вирішують аж 5/6 від загального складу парламенту.
 
 —  А як щодо держав англосаксонського світу?
 
 —  В умовах англосаксонської моделі, наприклад у США, закони приймають простою більшістю, однак регламент Палати представників вимагає 3/5 голосів для ухвалення законів, резолюцій, поправок чи звітів засідань, які потребують виділення додаткових коштів із бюджету.
 
Згідно з конституцією Австралії, кворум для Палати представників становить одну п’яту частину від загальної кількості депутатів, а для Сенату  —  одну четверту частину. Відповідно, про потребу в абсолютній більшості голосів для ухвалення рішень теж не йдеться  —  досить і простої від кількості присутніх.
 
Андрій ГАНУС
 
Більше цікавих новин читайте у новому номері газети "Експрес"
 
Головні новини за добу — в нашій щоденній розсилці y Telegram

ГОЛОВНІ НОВИНИ

19.12.2018
:
показати більше