В Олега загострились хронічні хвороби, — адвокат Сенцова

 
Олег Сенцов відмовився від їжі 14 травня, вимагаючи звільнення 64 українських бранців, яких незаконно утримують у російських тюрмах. Ось уже понад два місяці також голодує політв'язень Володимир Балух, пише газета "Експрес".
 
—  Уже чотири роки Олег Сенцов перебуває в російських в’язницях, —  каже адвокат Дмітрій Дінзе, що захищає кінорежисера. —  Попри те що його підтримує дуже багато людей по всьому світу, він не бачить перспективи на краще для себе. Тому й вирішив почати голодування і допомогти політв’язням-українцям. Олег каже про 64 особи, проте список імен він мені не передавав —  сам підрахував їх кількість. За себе, своє звільнення, він зараз не просить.
 
Ми зустрілись з Олегом 15 травня —  я провідував його у колонії "Білий ведмідь" в місті Лабитнангі. Саме тоді він повідомив мені, що голодує і передав листа. Той лист написаний російською мовою, останні два речення —  українською: "Я, Сенцов Олег, громадянин України, незаконно засуджений російським судом і, перебуваючи в колонії міста Лабитнангі, оголосив безстрокове голодування з 14 травня 2018 року. Єдиною умовою його припинення є звільнення всіх українських політв'язнів, які перебувають на території РФ. Разом та до кінця! Слава Україні".
 
—  А як тепер почувається Олег?
 
—  У нього загострились хронічні хвороби —  ревматизм нижніх кінцівок та проблеми із серцем. 
 
Олег розповів, що готувався до голодування. Півтора місяця перед цим  відмовився від передач із продуктами, від купівлі харчів у магазині. Перейшов на тюремне харчування, поступово зменшуючи його кількість.
 
—  Як керівництво колонії відреагувало на протест Сенцова?
 
—  Згідно з регламентом, Олега перевели в одиночну камеру, у так зване безпечне місце. Йому обмежили зовнішні контакти, телефонні дзвінки та зустрічі можливі з попередньої згоди адміністрації. Олега попередили, що за потреби застосують примусове годування, хоча б у вигляді крапельниці з глюкозою.
 
Адміністрація колонії побоюється можливих протестів —  саме через акції на підтримку Сенцова його етапували з колонії в Якутії.
 
—  Чи часто можна провідувати Олега в колонії?
 
—  Телефоную раз на кілька днів, а відвідувати його мені, як адвокатові, можна хоч щодня. До речі, Олег відмовився від того, аби підсилити захист ще кількома відомими юристами.
 
Із рідними Сенцов бачитися не хоче, бо це буде важко для обох сторін. На наших зустрічах нічого про них навіть не запитує, проте я передаю йому листи з дому та від людей з усього світу. Зустріч планую наступного тижня. Треба підготуватись до неї, адже Олег дуже ретельний —  ми можемо максимум хвилину-дві відвернути свою увагу на жарт чи легку розмову, весь інший час —  зосереджено працюємо. 
 
До речі, Сенцов невтомно творить в ув'язненні —  загалом із-під його пера в колоніях уже вийшло 5 чи 6 сценаріїв.
 
—  Українське МЗС заявляє, що за чотири роки не отримало дозволу на зустріч із Сенцовим. РФ мотивує це тим, що Олег —  росіянин...
 
—  Запевняю, що Сенцов —  громадянин України і ніколи не отримував російського паспорта, навіть не писав заяви для цього. У колонії йому приносили якісь документи на підпис, проте Олег нічого не підписував. РФ каже, що він росіянин, проте вони самі себе дурять. У 2017 році у відповідь на запит із консульства адміністрація "підняла" справу, і в документах чітко зазначено —  "громадянин України". Ймовірно, адміністрацію колонії просто не попередили, як вона має відповідати на такі запити...
 
—  Що робить МЗС для порятунку Сенцова? 
 
—  Нам кажуть, що йдуть перемовини, але щодо Олега дуже важко домовлятись, —  каже Наталія Каплан, двоюрідна сестра Олега Сенцова. —  Із ким їх ведуть —  таємниця. Знаю, що розглядали варіант обміну, але кажуть, що Росія не дає відповіді.
 
—  Як сім'я сприйняла новину про голодування Олега?
 
—  Це ошелешило всіх. Родина в Криму, мама Олегова та діти страшенно переживають. Бояться, що можуть більше не побачити його. Знають, що він —  принциповий і піде до кінця. Спілкування з рідними наразі відбувається у форматі листування.
 
—  Наскільки дієвий такий метод боротьби, як голодування? Коли його почали застосовувати?
 
—  Дуже давно, —  каже Володимир Лінченко, історик. —  У "Рамаяні", давньому індійському епосі, є згадка про голодування, яке використовували приблизно 700 —  400 років до нашої ери. Так змусили повернутися до управління королівством людину, що відмовлялася це робити.
 
В Індії голодування як спосіб соціальної боротьби застосовували досить широко. До 1861 року, наприклад, постраждалий міг голодувати на порозі будинку того, хто заподіяв йому якусь шкоду, не повернув позичених грошей.
 
У Європі такий спосіб боротьби з несправедливістю використовували ще в дохристиянській Ірландії.
 
—  Голодування було популярним і ефективним засобом тиску на адміністраторів радянських таборів у 1970-х роках, —  нагадує Степан Хмара, відомий політв'язень. —  Наприклад, Семен Глузман голодував двічі —  112 і 114 днів, Іван Гель —  100 днів.
 
У радянських таборах приблизно через два тижні від початку голодування вставляли зонд через рот у стравохід і шприцом вводили суміш з води та манної каші, яєць, вівсянки, аскорбінової кислоти тощо.
 
—  Які були випадки найтривалішого голодування? 
 
В. Лінченко: —   Рекорд належить індійській правозахисниці Шармілі Іром. Вона відмовлялася від їжі 16 років на знак протесту проти закону про особливі повноваження військових, які мали право здійснювати арешти без ордера. Більшу частину часу провела в ув’язненні у лікарні, де її примусово годували через трубку у носі сумішшю ліків і дитячого харчування, оскільки, за індійським законом, спроба самогубства вважається злочином.
 
Голова Меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв провів 303-денне голодування в омській тюрмі у 1975 —  1976 роках на знак протесту проти свого арешту. Американський вчений астрофізик Чарльз Гайдер відмовлявся від їжі 218 днів, радянський фізик-ядерник Андрій Сахаров —  178.
 
Лідер національно-визвольних рухів Індії Магатма Ганді голодував із десяток разів на знак протесту проти британського панування в Індії. 
 
С. Хмара: — У 1986 році 117-денне голодування провів російський дисидент Анатолій Марченко, вимагаючи звільнити усіх політв'язнів СРСР. Він помер після примусового виведення з цього стану. Його смерть спричинила широкий резонанс. Тоді генсек СРСР Михайло Горбачов розпорядився випустити з тюрем політв’язнів.
 
У 1981 році померло 10 ірландців, які голодували на знак протесту проти прирівняння урядом Британії військовополонених із Північної Ірландії до звичайних злочинців. Вони приблизно два місяці пили лише воду і вживали сіль. Їхня смерть спричинила масові демонстрації, прем'єрка Британії Маргарет Тетчер змушена була піти на поступки.
 
Головні новини за добу — в нашій щоденній розсилці y Telegram
 
Олена КОВАЛЬСЬКА, Ірина ЛОПУХ
 

Найважливіше

19.08.2019
:
Здоров'я
Для життя Сашкові потрібні декілька апаратів, які не працюють без світла.

“Донька народилася здоровою. У півтора року захворіла на вірусний енцефаліт. І от наслідки...”

19.08
Актуальне
Фото УНІАН

Легенда українського культурного опору - про діалог з Донбасом, українську зневіру та філософію щастя.

19.08
показати більше