Нові докази проти Москви. Чи покарають винуватців катастрофи МН17?

Зенітно-ракетний комплекс "Бук", який збив літак рейсу МН17, належить збройним силам Росії. Такого висновку дійшла Міжнародна слідча група, яка розслідує обставини авіакатастрофи. пише газета "Експрес".
 
У Держдепі США заявили, що цілковито довіряють висновкам міжнародної Спільної слідчої групи. ЄС закликав Москву до співпраці задля встановлення винних у збитті "Боїнга", а генсек НАТО Єнс Столтенберг — визнати відповідальність за катастрофу.
 
Що цікаво, у Вашингтоні знали про причетність Росії до збиття літака вже через декілька днів після трагедії — одразу після того, як Україна оприлюднила дані аудіорозвідки (SIGINT). Про це пише аналітик Джон Шінлер у британському виданні Observer. "Однак адміністрація Обами вирішила приховати цю новину, дозволивши нечесним кремлівським спікерам знайти підтримку, оскільки громадськість намагалася з'ясувати, що саме трапилося з приреченим літаком", — зазначає автор.
 
Водночас він навів приклад 1983 року, коли радянський винищувач збив пасажирський літак корейських авіаліній. Москва заперечувала свою причетність до злочину. Однак президент США Рональд Рейган виступив з промовою і звинуватив СРСР. А потім під час засідання Радбезу ООН Штати нібито надали дані аудіорозвідки, які змусили Радянський Союз зізнатись у скоєному. На переконання Шінлера, президент Обама міг зробити те саме в 2014 році, але відмовився. Тому, мовляв, і прогрес у розслідуванні маємо лише тепер.
 
Нагадаємо, малайзійський "Боїнг" був збитий у липні 2014 року над селом Грабове Донецької області. Внаслідок трагедії загинув екіпаж і пасажири літака — 298 осіб, зокрема, 80 дітей. За кількістю жертв ця авіакатастрофа стала наймасштабнішою за всю історію України і загалом у XXI столітті, якщо не враховувати терактів 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку.
 
Про прогрес у розслідуванні авіакатастрофи й шанси притягнути винних до відповідальності говоримо з експертом з міжнародних питань Вадимом Трюханом та керівником Центру військово-правових досліджень Олександром Мусієнком.
 
— Які саме докази причетності Москви до збиття "Боїнга" оприлюднила Міжнародна слідча група і чи досить їх буде для того, щоби покарати винуватців трагедії?
 
О. Мусієнко: — Слідчі спільної міжнародної групи навели докази того, що малайзійський "Боїнг" був збитий над Донецькою областю зенітно-ракетним комплексом "Бук". Цей комплекс належить 53-й бригаді протиповітряної оборони збройних сил РФ, що базується у Курську. Зокрема, на тягачі, що перевозив бойову техніку, і на самому зенітно-ракетному комплексі вдалося розрізнити бортовий номер, а також позначку, що вказує на центр ваги, яку наносять у разі перевезення важких вантажів. Водночас слідчим вдалося реконструювати повний маршрут ракетної установки з Росії до України.
 
В. Трюхан: — Росії стає все важче відбиватися від обгрунтованих звинувачень у причетності до військових дій на Донбасі, розслідування у справі МН-17 — один із дуже серйозних доказів.
 
— На ваш погляд, чому влітку 2014 року в адміністрації тодішнього президента США Барака Обами змовчали про те, що мають дані про причетність Росії до збиття літака?
 
В. Трюхан: — Адміністрація Обами визнана найслабшою в історії США. Політичної волі називати речі своїми іменами 2014 року в Білому домі не було. Тому збитий МН-17 на той час не став такою собі останньою краплею, яка би переповнила чашу терпіння колективного Заходу щодо путінської Росії.
 
Щоправда, той постріл з російського БУКа по малайзійському “Боїнгу” став каталізатором формування спільної позиції Заходу щодо потреби протистояти агресивній зовнішній політиці Кремля. Перші більш-менш серйозні санкції проти Росії з’явилися лише після трагедії з МН-17.
 
О. Мусієнко: — Так, Обама проводив слабку зовнішню політику — намагався домовлятися з Росією, залишати двері для неї відчененими. Якби була рішуча заява й рішучі дії Сполучених Штатів, багато що могло би змінитися вже тоді. Адже політична рішучість насправді дуже важлива. Тепер, із Трампом, Росії це не минеться.
 
— Ви дійсно вважаєте, що різка позиція США на збиття малайзійського “Боїнга” над Донбасом якось би змінила хід подій? 
 
О. Мусієнко: — Після того, як радянський винищувач Су-15 збив 1983 року літак південнокорейської авіакомпанії рейсу КЕ007 і загинуло 269 осіб, президент США Рональд Рейган назвав СРСР “імперією зла”. Тоді почався новий виток холодної війни.
 
У рамках програми “Стратегічна оборонна ініціатива” США домоглися розміщення ракетних систем у безпосередній близькості до кордонів СРСР. Імідж Радянського Союзу на міжнародній арені був підірваний, оскільки радянські ППО спершу заперечували свою причетність до збиття літака. Запровадження санкцій проти СРСР прискорило початок “перебудови”, а за нею — й економічний та політичний крах Радянського Союзу.
 
В. Трюхан: — Хоча й тоді СРСР відмовився визнавати свою вину і відшкодовувати завдану шкоду Південній Кореї та родичам загиблих. І нині Росія за жодних обставин не має наміру це робити. Така вже природа російської держави — назви і вивіски змінюються, а сутність залишається та сама.
 
— Якого розвитку подій варто чекати надалі? Чи змусять організаторів і виконавців злочину все-таки відповісти за скоєне?
 
В. Трюхан: — Росія заперечуватиме свою причетність до воєнного злочину, яким є збиття МН-17. Проте це не стане на заваді проведенню суду в Нідерландах, під час якого буде оголошено вироки особам, яких підозрюють у скоєнні цього злочину. За нинішнього політичного режиму в Росії до реальних покарань вироки не призведуть.
 
Однак у цьому світі немає нічого вічного. Як свідчить історія, під тиском міжнародної спільноти чи обставин все може змінюватися. І Каддафі під тиском санкцій визнав провину Лівії за збитий літак над Локкербі, видав осіб, які скоїли злочин, міжнародному правосуддю і виплатив величезну за обсягом суму компенсації. І Сербія з Хорватією видавали Міжнародному трибуналу в Гаазі своїх громадян, яких підозрювали у скоєнні воєнних злочинів під час Балканських воєн. Було й багато інших прикладів.
 
Воєнні злочини, як і злочини проти людяності, не мають терміну давності. Навіть сумновідомий диктатор Піночет переконався в цьому на власному досвіді, не кажучи вже про Мілошевича, Караджича й багатьох інших міжнародних злочинців. Рано чи пізно справедливість буде встановлено.
 
О. Мусієнко: — Хай там як, але рухатись юридичним шляхом потрібно. Слід довести справу до суду, і було б добре, щоб це був саме Міжнародний кримінальний суд. Зазначу, що тут треба говорити про два види відповідальності.
 
Перша — індивідуальна кримінальна, коли відповідають за скоєне безпосередньо організатори й виконавці злочину. Друга — це відповідальність держави, згідно з міжнародним правом. Міжнародна відповідальність Росії полягає у тому, що вона має виплатити родичам загиблих моральні й матеріальні збитки. Якщо ж вона протидіятиме такій відповідальності, на неї має бути накладено додаткові санкції як на державу-винуватця скоєного злочину.
 
Головні новини за добу — в нашій щоденній розсилці y Telegram
 
Наталія ВАСЮНЕЦЬ
 
 
 

ГОЛОВНІ НОВИНИ

21.11.2018
:
20.11.2018
показати більше