Світлана Пашко — історикиня за освітою. Але працює директоркою Вараського центру соціальних служб та послуг. Ідея створити етнографічний музей з’явилася не випадково.
“Я завжди цікавилася предметами старовини. Етнографічну кімнату вирішила облаштувати після того, як у ніч із 6 на 7 травня 2022 року російські окупанти знищили на Харківщині музей Григорія Сковороди, — розповідає 55-річна Світлана Пашко. — Подумала тоді, що у Вараші є окремі експозиції, інсталяції, етнографічні куточки у школах і дитсадках, а повноцінної збірні нема. Та й час нині такий, що треба відроджувати українську культуру, а вона у нас напрочуд багата. Є чим пишатися”.
Жінка почала з неймовірним ентузіазмом збирати експонати, витрачаючи на це власні кошти, зокрема й заощадження. Шукала їх на інтернет-аукціонах, через групи поціновувачів старовини в соцмережах. Спочатку розмістила речі у невеличкій кімнаті Вараського центру соціальних служб та послуг. Але за понад два роки збірня неабияк розрослася.
Тепер у музеї чотири виставкові зали. А колекція налічує близько двох тисяч експонатів, зокрема — 500 рушників з різних областей України, понад 50 вишиванок. А ще — спідниці, хустки, посуд, меблі, килими, книги, прикраси, фотографії, музичні інструменти.
Всі експонати згруповано: у першій залі розміщені рушники й 150-річна скриня, у наступній — старовинні речі побуту, одяг, головні убори, меблі, посуд. Третя виставкова зала присвячена добі радянської окупації, а четверта — російсько-українській війні. Нерідко волонтери, воїни та ветерани дарують музею речі з фронту.
Пані Світлана з гордістю розповідає, що найменший і найстаріший експонат у збірні — натільний хрестик XI сторіччя, який купила на одному з інтернет-аукціонів. А найціннішим надбанням ентузіастка вважає Євангеліє XIX століття, привезене зі села Білогорща, що на Львівщині. Колись книга належала священникові і, ймовірно, потрапила у вогонь. Євангеліє вдалося врятувати, хоч деякі його сторінки обгоріли. Пишається історикиня й оригінальним “Заповітом” Тараса Шевченка завбільшки 5 на 7 сантиметрів. Також у музеї є чимало старовинних побутових речей, як-от роззувачка, величезна дерев’яна ступа, якою в давнину подрібнювали продукти, вишиті килими. У збірні часто відбуваються історичні та мистецькі заходи, презентації, майстер-класи.
