Війна на полі бою в Україні все частіше ведеться з небаченою досі швидкістю - за допомогою безпілотників зі штучним інтелектом. Проте таке широке застосування дронів зі ШІ несе в собі також значну небезпеку, пише The Washington Times.
Дрони зі ШІ змінили війну
"Штучний інтелект уже тут, тому що цього вимагає поле бою, - каже Ярослав Гончар, співзасновник організації "Аеророзвідка". - Іноді в нас більше дронів, ніж операторів, тож нам доводилося шукати способи компенсувати це".
Він зазначає, що "місія, яка раніше займала 40 годин аналізу, тепер за допомогою ШІ виконується за лічені секунди". Водночас експерт попереджає про зворотний бік медалі: що більше оператори довіряють машині, то сильніше атрофуються їхні власні навички.
Українські фахівці перенесли моделі комп'ютерного зору з віддалених серверів у самі дрони, що дає їм змогу ідентифікувати техніку або траншеї навіть за перешкод у роботі зв'язку. "Ми навчаємо наші моделі розпізнавати певні типи об'єктів - танки, траншеї, дороги, береги річок - з надійністю від 80 до 100% залежно від умов", - запевняє Гончар.
Завдяки впровадженню штучного інтелекту дрони можуть обробляти зображення, розпізнавати техніку або траншеї і практично миттєво передавати координати, не залежачи від вразливих каналів зв'язку з командними пунктами. Протягом кількох секунд цілі автоматично позначаються, ставляться в чергу на перевірку, а їхні координати передаються артилерії.
Україна знищує бюрократію
Одне з найсміливіших українських нововведень не технологічне, а бюрократичне - і його концепція разюче нагадує відеогру, пише видання.
Зокрема, Україна пропонує бонуси екіпажам безпілотників у рамках програми "Армія безпілотників". Підтверджені перемоги і знищена техніка приносять бали, які українські підрозділи можуть обміняти на безпілотники, наземних роботів або системи радіоелектронної боротьби, минаючи бюрократичну тяганину. "Раніше контракти укладалися за місяці", - каже Андрій Гриценюк, керівник Brave1. "Тепер це займає близько двох тижнів. Це революційно навіть за мірками НАТО".
Він підкреслює: "ми хочемо, щоб на ризик брали машини, а не людей". "Для солдатів стимул очевидний: вища ефективність винагороджується доступом до кращого, сучаснішого обладнання. Однак для стороннього спостерігача це може бути тривожно, оскільки сам процес убивства і знищення дедалі більше нагадує відеогру", - зазначають у Washington Times.
Чад Берд і Мішель Лукомські, юристи з Інституту права та військової справи імені Лібера у Вест-Пойнті, бачать в українському експерименті як перспективи, так і небезпеки. Вони стверджують, що, хоча такі системи заохочень можуть зміцнити дисципліну, оскільки кожен удар має бути задокументований і перевірений, вони також ризикують знизити чутливість операторів або спотворити пріоритети, якщо бали переважають над стриманістю. "Ця система має доповнювати, а не замінювати командний нагляд і юридичну експертизу", - пишуть вони.
Український солдат, який побажав залишитися анонімним, поділився схожими побоюваннями з The Washington Times: "Я чув, що система балів, через її акцент на шкоду техніці та меншу цінність піхоти, впливає на тактику застосування наших безпілотників". Проте він зазначає, що переважна чисельна перевага росіян, як правило, підриває ці побоювання. "Ми вражаємо все, що можемо, і цілей не так багато, щоб нашим екіпажам доводилося в польоті вибирати між технікою і піхотою".
