Ідея створити у Львові футбольну команду з гравців, які зазнали ампутації, належить отцям селезіянам (УГКЦ). 12 вересня минулого року відбулося перше тренування ФК “Покрова АМП”. Тепер у команді 18 гравців, переважна більшість яких були поранені під час виконання бойових завдань.
...Футболісти знімають протези, до роздягальні приносять милиці. “За правилами цього виду спорту, брати участь у грі можна лише на спеціальних милицях, призначених для тренувань. Вони мають особливу конструкцію, міцніші й легші за звичайні”, — пояснює помічник лікаря Роман Дудин.
НА “АЗОВСТАЛІ” ВТРАТИВ НОГУ, А ПОТІМ ПОТРАПИВ У ПОЛОН
Знімає протез і 38-річний маріуполець з позивним “17-й”. “Я працював на комбінаті. А в 2017 році підписав контракт з ДПСУ, — розповідає. — Повномасштабне вторгнення зустрів у рідному місті, прийнявши разом з побратимами бій. Було гаряче...”
У березні під час мінометного обстрілу воїн зазнав важкого поранення — осколками перебило гомілкову кістку й артерії. Медеваком бійця доставили на комбінат “Азовсталь”, в підземному бункері якого було облаштовано шпиталь. “Через значну крововтрату (близько 3,5 літра) й критично низький тиск (70х20) знепритомнів, довелося проводити реанімаційні заходи, — констатує. — Ампутували ліву ногу на рівні середньої третини стегна”.
А 16 травня бійцям наказали вийти з “Азовсталі”. Спершу “17-й” потрапив у Новоазовськ. Тут під час так званої фільтрації представники слідчого комітету РФ вели допити зранку, вдень і вночі. Потім воїна перевезли до лікарні в Донецьку, де, як і інші, перебував під цілодобовим наглядом окупантів.
Зрештою під час обміну був звільнений з полону. А в лютому минулого року бійця протезували у США, виготовивши для нього електронний колінний модуль. Тепер разом із дружиною й двома дітками живе у Львові. “Синулі — п’ять рочків, донечці — дев’ять”, — каже, усміхаючись.
Торік “17-й” брав участь у відбірних навчально-тренувальних змаганнях до національної збірної, посів друге місце з баскетболу на візках і п’яте — з веслування. Тоді й дізнався про створення “Покрови АМП”. “З дитинства дуже люблю футбол”, — ділиться.
Тим часом гравці беруть милиці й виходять на поле. Стають у коло, головний тренер Богдан Мельник настановляє: “У разі появи будьяких дискомфортних відчуттів одразу зверніться до лікарів”. Починається біг по колу, гравці розминаються.
Фото авторки
“ФУТБОЛ ЛЮБИВ, ЛЮБЛЮ І БУДУ ЛЮБИТИ”
Раптом один із футболістів відходить і сідає на каремат. До нього одразу ж побігли лікарі: “Що сталось, Костю?” Той заспокоює, мовляв, усе добре, треба ще розім’яти м’язи. 34-річний Костянтин Кашула — капітан команди.
“До війська пішов добровільно у вересні 2022 року, — каже ужгородець. — Спершу були навчання, зокрема, у Великій Британії, потім потрапив до 5-ї окремої штурмової бригади, став навідником бойової машини. Воював на Донецькому напрямку”. 11 лютого минулого року зазнав поранення. “Ми прикривали штурм біля села Іванівське (неподалік Бахмуту), — розповідає боєць з позивним “Єгер”. — Раптом за кілька метрів розірвався ворожий снаряд, великим осколком перебило кістку нижче правого коліна, а також вени, побратим допоміг накласти турнікет. Через шквальний вогонь броня не могла під’їхати, натомість згодом приїхав пікап. У Кліщіївці склали ногу й відправили в госпіталь у Дніпрі. Прокинувся від сильного болю — нога посиніла, тканини почали відмирати, тож лікарі провели ампутацію вище коліна”.
Загалом “Єгер” переніс п’ять операцій, згодом отримав протез. Каже, що найбільшою підтримкою були рідні. На його правій руці — татуювання з іменем дружини, на лівій — імена дітей. “Доньці Євгенії вісім років, синові Івану — чотирнадцять, вони стійко все сприйняли, — ділиться. — Дружина Анжеліна, може, й плакала в подушку, але не виказувала переживань”.
● Костянтин Кашула. Фото авторки
При тім Костянтин запевняє: “Футбол любив, люблю і буду любити!” Капітан команди двічі на тиждень приїжджає із Закарпаття на тренування. До слова, саме завдяки Костянтину про створення “Покрови АМП” дізналось чимало бійців, які зазнали ампутації, і долучились до команди. Серед них — 37-річний Петро Корнага з Яворівського району, що на Львівщині.
До повномасштабного вторгнення він працював у сфері будівництва. А коли почалася велика війна, сказав дружині, що йде записуватись у ТрО, сам же пішов до військкомату. “Потрапив до новоствореної 63-ї ОМБр, брав участь у бойових діях на півдні країни, — ділиться Петро. — 8 серпня 2022 року потрапили під обстріл, наїхали на міну. Ліву ногу відірвало на рівні, де закінчуються берці, права була зламана у трьох місцях”.
Отямившись у миколаївській лікарні, побачив, що ліву ногу ампутували вище коліна. Лікарі пояснили: коліно було роздроблене, врятувати неможливо. Потім одеські медики боролись за порятунок правої ноги, вставляли титанові пластини. Через це пів року не дозволяли ставати на ногу, пересувався на візку. Зрештою отримав протез, який освоював два місяці.
“До команди долучився у вересні, — каже батько восьмирічного синочка й шестирічної донечки. — Тренування додають життя, сприяють реабілітації”.
● Петро Корнага. Фото авторки
“Я ПОВЕРНУВСЯ НА СВОЮ ПОЗИЦІЮ”
Тим часом тренер дає нові завдання: стрибки, біг вперед одним боком, тоді іншим, спиною вперед, на випередження. Щиро кажучи, було трішки лячно спостерігати, яку швидкість розвивають гравці попри те, що спираються на милиці. Далі футболісти діляться по двоє й відпрацьовують передачу м’яча.
“Не поспішайте, аби не впасти”, — наголошує тренер. А лікар Олесь Василишин пояснює: “Будь-яка спортивна травма небезпечна. Хлопці можуть розтягнути м’язи, ушкодити сухожилля. До того ж при падіннях зазнають забою культі — з такою проблемою ми зіткнулися вперше у своїй практиці”.
До лікарів прямує один із гравців: “Кисті болять”. Роман Дудин втирає мазь, пояснюючи, що це від навантаження, якого зазнають кисті при опорі на милиці, і радить у подальшому користуватись спеціальними фіксаторами. “Я їх використовую, коли штангу піднімаю”, — погоджується 30-річний Юрій Гапончук з Івано-Франківська.
● Юрій Гапончук. Фото авторки
У 2015 році він приєднався до лав Нацгвардії, відтоді весь час на службі, навіть тепер, попри ампутацію лівої ноги. “У березні минулого року в районі Кремінної наступив на протипіхотну міну, пів стопи відірвало, — каже. — Перше, про що подумав, — як я тепер гратиму у футбол?” Щоб встановити функціональний протез, лікарі виконали ампутацію нижче коліна. Але це не завадило любителю футболу повернутися до гри. Про тренування каже: “Це кайф!”
Поки основна частина відпрацьовує вправи з м’ячем, тренер починає роботу з воротарями. “Згідно з правилами, на милицях можуть грати польові гравці, а от воротарями можуть бути лише ті, хто зазнав ампутації руки, — пояснює Олесь Василишин. — Причому ловити чи відбивати м’яча дозволено лише здоровою рукою”.
Фото авторки
Один із воротарів — 37-річний Сергій Іванов з Хмельницького. 24 лютого 2022 року він пішов до війська, потрапив до 101-ї окремої бригади тероборони. “Донецька область для мене нефартова, — каже. — Спершу поблизу Слов’янська зазнав осколкового поранення лівого плеча, але тоді швидко повернувся у стрій. А от торік у квітні поранення виявилось важчим”.
Це сталось у Бахмуті: пролунав вибух, осколком сильно пошкодило праву руку, почалася сильна кровотеча. “Побратим наклав турнікет. Якби він цього не зробив, ми б зараз не розмовляли, — розповідає Сергій. — Тоді довго чекав на евакуацію — з Бахмуту непросто було вивезти поранених. Тож операцію почали через сім годин після того, як був накладений турнікет”. Загалом бійцеві зробили близько 10 операцій в різних містах країни.
Зрештою потрапив до реабілітаційного центру на Львівщині, туди у вересні приїхав Богдан Мельник, запросив до команди. “Я й раніше дуже любив грати у футбол, завжди був воротарем. Тож тепер повернувся на свою позицію”, — каже із усмішкою.
Сергій стає у ворота, замінивши іншого голкіпера, який іде з поля, щоб обійняти дружину. Ольга приїхала разом з ним із Києва, наливає чай. “Працював на будівництві, а в березні 2022 року пішов до війська, потрапив у президентську бригаду, — каже 42-річний Андрій Кузьменко. — 10 травня того року ми виконували бойове завдання на Донеччині. Раптом у бліндаж прилетів артилерійський снаряд. Двоє — 200-х, третій згодом помер від поранень. А я зазнав поранення руки і ноги”. Ногу вдалось врятувати, ліву руку ампутували вище ліктя.
● Андрій та Ольга. Фото авторки
Андрій швидко повертається на поле, а дружина Ольга ділиться: “Після поранення чоловік був у пригніченому стані. А завдяки тренуванням став активним, бадьорим, упевненим, став будувати плани. Я у всьому його підтримую. І радію, що з’явились нові друзі, з якими бачиться й поза грою”.
А тим часом футболісти розбились на команди, почалась гра. Головний тренер зазначає: “Наші гравці — особливі, вони — бійці, якими керують бажання рухатись вперед і воля до перемоги. Мотивація може працювати до певного моменту, а далі потрібне змагання”.
Фото авторки
Тож невдовзі футбольний клуб “Покрова АМП” планує взяти участь в одному з найвідоміших чемпіонатів Європи, який відбудеться у Польщі. “Це буде зворушлива подія. Жодна країна не має досвіду такої тривалої війни, а отже, і такої команди”, — запевняє Олесь Василишин. А головний тренер додає: “Це ще одна можливість нагадати світу, що Україна бореться, попри важкі втрати”.
