Війна породжує серед християн багато запитань, відповіді на які знайти важко. Чому у світі торжествує така несправедливість? Чому Бог не зглянеться і не зупинить війну? Скільки ще ми маємо страждати через імперські апетити неадекватного сусіда? Про це та інше “Експрес” поспілкувався з авторитетними священниками ПЦУ та УГКЦ.
Тож до вашої уваги — розмова з військовим капеланом Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла Львівської архиєпархії УГКЦ отцем Романом Ментухом та проректором Львівської православної богословської академії ПЦУ отцем Михайлом Сиваком.
— Люди питають: чому Бог допускає війни?
М. Сивак:
— Одна з фундаментальних рис людини — можливість вільного вибору. Нашою свободою не може керувати навіть Бог, який подарував її людству. Ми самостійно обираємо між шляхом добра і зла. Тож коли ми говоримо про війни, то йдеться насамперед не про вибір Бога, а про вибір людини. Наприклад, у Святому Письмі бачимо, як Каїн через неправильний вибір своєї свободи вирішив вбити Авеля. Так, Бог його до цього не спонукав. Так само і у випадку війни: росія сама обрала шлях зла, це не вибір Господа.
Р. Ментух:
— Війна — не задум Божий. Справді, Господь дає людині свободу вибору між дорогою добра і дорогою зла. Тож війна починається не тому, що певний народ поганий, а через злу волю людини, яка піддається спокусі диявола. Не варто говорити, що ця війна розпочалася за якісь наші гріхи. Ні, просто ми стали жертвами зла і повинні зробити все, щоб його подолати.
— Загинуло так багато добрих, світлих людей, а зло все одно торжествує. Чому Бог не зупинить цю війну прямо зараз?
Р. Ментух:
— Бог не зупинить війну самостійно, бо не втручається у свободу людини. Проте Він допомагає нам її зупинити — через опіку над нашими воїнами, народом та країною. Навколо багато страждань, але Бог серед них присутній. Він співпереживає цю війну з нами. Зі свідчень наших військових відомо, як глибоко вони відчувають Його присутність там, у гарячих точках. Вони кажуть, що три-чотири дні без води та їжі виконують різні завдання, і, коли, здавалося, що тут усе проти життя, через молитву та підтримку відчувають допомогу.
М. Сивак:
— Як свідчить досвід, зло може тріумфувати лише невеликий проміжок часу. Врешті добро завжди перемагає, і в цій війні буде так само.
— Які ще фізичні свідчення того, що Бог — з українським народом?
М. Сивак:
— Звичайно, коли сили ППО збивають ракети, коли наше військо перемагає — це все свідчення того, що Бог поруч. Таких прикладів дуже багато. Зокрема, у церкві часто доводиться спілкуватися з військовими, які були в гарячих точках. Чимало з них розповідали історії, коли Бог та щира молитва рятували їх від снаряда чи ракети, бо раціонального пояснення порятунку в деяких випадках знайти неможливо.
“НЕМАЄ БІЛЬШОЇ ЛЮБОВІ, НІЖ ВІДДАТИ ДУШУ ЗА БЛИЗЬКИХ”
— Деякі жінки питають: чому саме їхній син чи чоловік повинен йти воювати і наражатися на смерть? “За що нам це?” — кажуть вони. Як ви відповіли б на це запитання?
М. Сивак:
— З церковного погляду, чоловік — голова сім’ї, на нього покладається обов’язок захисту рідних та близьких. Турбота про безпеку своїх рідних — це вияв його поваги і любові. І немає більшої любові, ніж віддати душу свою за близьких.
Р. Ментух:
— Чоловіки йдуть на війну не тому, що ненавидять, а тому що ними керує любов, бажання захистити своїх рідних, близьких, свою державу. Тому близьким захисників дуже важливо усвідомлювати, що їхні діти та рідні перебувають на передовій з любові. Її вони мають відчувати і від нас. Потрібно їх підтримувати, молитися за них, телефонувати, коли є можливість, казати, як сильно любимо.
— Церква вважає вбивство гріхом. Та чи є гріхом убивство окупантів на війні?
М. Сивак:
— З богословської точки зору, питання вбивства на війні досить дискусійне. Водночас Церква благословляє людей на захист Батьківщини, чого не скажеш про тих, хто нападає і є агресором. Проте кожен військовий повинен чинити за совістю і навіть на війні не виявляти надмірної агресії — жодних знущань чи принижень бути не може.
Р. Ментух:
— Кожен з нас має права та обов’язки перед державою. Сам Христос каже, що немає більшої любові, ніж у того, хто кладе своє життя за ближніх своїх. Для українських захисників вбивство не є ціллю, а тільки наслідком.
Христос каже, що немає більшої любові, ніж у того, хто кладе своє життя за ближніх своїх.
“ГНІВ ТОЧИТИМЕ НАС ІЗСЕРЕДИНИ”
— Чимало українців відчувають тепер сильну ненависть до путіна та росіян. Чи нормально це для християнина?
М. Сивак:
— Мені подобається вислів “Борючись зі сатаною, дуже важливо самому не осатаніти”. Цілком природно, що в умовах страшної війни ми відчуваємо негативні емоції щодо загарбників. Проте важливо, щоб ненависть нами не заволоділа, адже гнів точитиме нас ізсередини. Енергію, яка в нас виникає, ми повинні спрямувати в позитивне русло. Наприклад, більше допомагати тим, хто потребує, передавати допомогу на фронт, турбуватися про внутрішньо переміщених осіб.
Р. Ментух:
— Ми всі бачили кадри з Ірпеня, Бучі, Гостомеля, Харкова, спостерігали за подіями на “Азовсталі”. Природно, що наша реакція — обурення та злість. Проте коли ми дамо цій злості довго опановувати наше серце, нічого позитивного не станеться. Краще спрямовувати ці емоції на допомогу армії, рідним, собі, а також — на молитву.
— Які молитви та акафісти порадите на час війни?
М. Сивак:
— Є чимало молитов за воїнів. Також можна промовляти акафіст Покрову Пресвятої Богородиці, 90-й псалом — для захисту від злої сили. Та пам’ятайте, що найперша вимога — це щирість молитви, а не якісь конкретні тексти. Тож можна змовляти будь-які молитви, які людині припадають до душі, з думкою про наше військо, про Україну, про своїх рідних та близьких.
Р. Ментух:
— Справді, універсальної молитви немає, головне — щиро молитися. Обирайте те, до чого у вас лежить душа. Для когось це читання Святого Письма, для когось — навіть молитва своїми словами. Рекомендую молитися Акафіст до Архистратига Михаїла, який є заступником небесного війська.
— Як не втрачати віру та надію у воєнному лихолітті?
М. Сивак:
— Щоб не втрачати віру і надію, ми повинні мати міцні духовні основи життя та робити справи милосердя. Християни мають допомагати одне одному, оберігати одне одного, дбати одне про одного.
Р. Ментух:
— Війна кардинально змінила спосіб життя кожного з нас. Та щоб жити далі й бути корисним своїй державі, не потрібно забувати турбуватись про себе. Треба поступово братися до справ, які робили і до війни. Наприклад, якщо ви раніше знаходили можливість читати книжки, займатися спортом, то варто так жити і тепер. Це допомагатиме вам відчувати позитивні емоції, а їх супроводжуватиме віра в перемогу України.
“ЦИХ ЛЮДЕЙ НЕ МАЄ ГРИЗТИ СОВІСТЬ”
— Багато хто називає зрадниками людей, які виїхали з України, тікаючи від війни. Що скажете на це?
М. Сивак:
— Я вважаю, що держава обрала правильну позицію, коли попросила жінок, дітей, хворих та пенсіонерів виїхати за кордон. Вони рятують життя — найцінніший дар Творця. Тож засуджувати людей у жодному разі не можна.
Р. Ментух:
— Я часто чую про докори сумління від людей, які після повномасштабного вторгнення виїхали за кордон. Проте знаю чимало українців, які навіть там знаходять можливість допомогти Батьківщині. Наприклад, в Італії люди організовували збір гуманітарної допомоги при церквах, згодом — благодійний концерт українських пісень, кошти з якого віддали на Збройні сили України. Людей не має гризти совість за те, що вони не страждають. Бо чого можна досягти стражданнями? Нічого. Тоді як у безпеці люди можуть зробити багато корисного для інших та для України.
Крім того, нашим воїнам значно легше обороняти країну, коли вони знають, що їхні рідні в безпеці і їм нічого не загрожує.
“ВІН ПЕРЕБУВАЄ ПІД ДІЄЮ ДИЯВОЛА”
— Дії путіна неможливо назвати такими, на які здатна людина. Тож багато хто каже, що путін — антихрист. Чи це справді так?
М. Сивак:
— Путін — це людина, яка цілковито перебуває під дією диявола, тому що ті вчинки і накази, які він дає, — це антихристиянські речі. Вони є діями супротивника Бога. Вважаю, що президент росії — дрібний антихрист, себто один із людей, які творять зло. Поява дрібних антихристів наближає появу антихриста, що прийде вкінці земних днів.
Р. Ментух:
— Президент рф є людиною, серце якої пронизане злом. Утім воно буде розбите об український дух, сповнений волелюбності.
— Що має статися, з церковного погляду, щоб війна закінчилася?
Р. Ментух:
— Щоб війна закінчилася, треба перестати грішити. Ті російські воїни, які прийшли на нашу землю, мають право вибрати — виконувати їм злочинні накази чи ні. Лише коли вони опам’ятаються, війна припиниться. Що стосується українців, то ми, як християни, маємо робити все, щоб оберігати нашу Батьківщину. Підтримувати одне одного, будувати міцну єдину державу. Тоді у зла не залишиться жодного шансу.
М. Сивак:
— Людство, зокрема росіяни, повинні намагатися жити разом з Богом у любові й у підтримці ближнього. Коли відбудеться це навернення, то і війна закінчиться.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, що херсонці розповідають про життя в окупації
