Можливо, хтось інший не розпізнав би в кам’яній глибі артефакт, а Дмитро відразу зрозумів, що каменюка під парканом в одному із сіл на Донеччині — тисячолітня скульптура. Воїн евакуював безцінний екземпляр до Дніпра.
“Я 15 років працював науковим співробітником Дніпровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького. До великої війни брав участь в експедиціях, — розповідає 37-річний Дмитро Романчук. — Перевіз до нашого музею приблизно сім кам’яних баб. В основному це — половецькі кам’яні баби, є декілька скіфських і з давнього періоду бронзи та неоліту. Ці статуї встановлювали на курганах чи певних язичницьких святилищах. У нашому музеї зберігається, мабуть, одна з найбільших колекцій кам’яних баб в Україні — понад сто. Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, працівники накрили ці артефакти мішками з піском, аби врятувати від обстрілів”.
Дмитро Романчук пішов до війська добровольцем ще на початку повномасштабного вторгнення. Останніх дев’ять місяців виконує бойові завдання на Донеччині. Цьогоріч у лютому музейник врятував ще одну кам’яну скульптуру від знищення. Історична пам’ятка була за десять кілометрів від лінії фронту.
“Це стародавня кам’яна половецька баба. Невідомо, скільки років простояла вона під парканом у тому селі на Донеччині. Дуже складно було витягнути її з ями. Адже вага баби понад 700 — 800 кілограмів. Вона була вже без голови й перебувала під загрозою знищення. Я про неї чув давно від інших військових. Разом з побратимами зміг її вивезти ближче до тилу, а звідти кам’яну бабу перевезли до Дніпра, — зауважує Дмитро Романчук. — Скульптуру відреставрують і зовсім скоро вона поповнить колекцію музею. Так, для когось, може, це стара каменюка, а для мене — раритет”.
А влітку 2022 року “Професор” зміг вивезти з-під обстрілів закам’янілі мушлі, які знайшов у крейдяних балках. “На Донеччині є місця, які справді вражають — це крейдяні балки, поклади кольорової глини, кургани. Проте це все тут дуже швидко знищується. Ворог щодня штурмує наші позиції, проривається. На лінії, де проходить фронт, розбиті всі лісосмуги, стоїть купа понівеченої техніки, поля всіяні воронками від розривів мін. Нині єдина наша ціль — стримати окупантів, інакше вони підуть далі”, — підсумовує військовий.
