Тоді ця хвороба вважалася вироком для поранених, які за відсутності кваліфікованої допомоги й антибіотиків згасали у польових шпиталях. Нині газову гангрену діагностують у стабілізаційних пунктах у бійців, які змушені були надто довго чекати на евакуацію. То що провокує цю хворобу й чому вона повернулася?
— Так, газова (анаеробна) гангрена асоціюється з війнами. У Першу світову її частота при вогнепальних пораненнях у різних арміях становила від 2 до 15%, а рівень смертності сягав 75%, — каже Василь Сипливий, доктор медичних наук, професор кафедри хірургії Харківського національного медичного університету. — Під час Другої світової війни газова гангрена траплялася у 1,5 — 2% поранених із осколковими ураженнями кінцівок, а смертність становила 20 — 50%.
Причина газової гангрени — анаеробні (такі, що можуть жити за відсутності кисню) бактерії клостридії. Їх можна виявити скрізь, наприклад, у підживленому гноєм грунті. Тобто людські й тваринні випорожнення — джерело поширення інфекції. З пилом вона розноситься і забруднює шкіру та одяг, звідки може потрапити і в глибоку рану. Там клостридії починають виділяти токсини. Їх дія обумовлює специфічну клінічну картину газової гангрени: некроз сполучної тканини та м’язів, тромбоз судин, ураження міокарда, печінки, нирок тощо. Хворі скаржаться на гострий, нестерпний біль у місці травми, на те, що пов’язка стала тісною. Біль супроводжується підвищенням температури тіла до 39 — 40°C. При огляді рани можна виявити, зокрема, появу пухирців. Характерна для газової гангрени крепітація (хрускіт бульбашок газу, які луснули) при пальпації ураженої ділянки.
У мирний час газова гангрена трапляється рідко, незважаючи на те, що проби грунту, взяті в різних місцях, у 95% випадків виявляють його забруднення анаеробними мікробами.
— Що ж сприяє поширенню клостридій під час війни?
— Осколкові, особливо сліпі поранення нижніх кінцівок з великою кількістю пошкоджень, забруднених землею, шматками одягу тощо. А також — розлади кровообігу внаслідок ушкодження кровоносних судин; ішемія тканин (наприклад, у результаті тривалого передавлювання їх джгутом), оскільки кисневий голод тканин створює оптимальні умови для розвитку анаеробів. Серед негативних факторів — крововтрата, запізніле надання медичної допомоги.
Інкубаційний період при газовій гангрені в середньому триває 3 — 5 діб, хоч може бути й довшим. Що раніше з’являються симптоми хвороби, то гірший прогноз. Найбільш небезпечна блискавична форма захворювання, яка зазвичай виникає через три-п’ять годин після ураження.
— Чи актуальна ця проблема й для цивільних?
— Будь-яка випадкова рана (як колота, так і різана), пов’язана із забрудненням землею, небезпечна розвитком газової гангрени. Пригадую випадок із практики. До приймального відділення хірургічного стаціонару привезли 35-річного пацієнта у вкрай важкому стані. Цей чоловік вносив перегній у землю на присадибній ділянці й отримав колоту рану пальця кисті, самостійно обробив її розчином йоду. Біль у руці (там, де рана) не вщухав, проте лише на третю добу, коли стан значно погіршився, чоловік викликав “швидку”. Його терміново прооперували. Але, на жаль, не змогли врятувати. При патологоанатомічному дослідженні було констатовано ураження не лише м’язів руки, а й серця, легень, печінки. Це була блискавична форма газової гангрени. Водночас чимало прикладів успішного лікування хвороби. Але, що раніше проведено активне хірургічне лікування із застосуванням ефективних антибактеріальних засобів, які мають широкий спектр дії на анаероби, то більші шанси зберегти життя пацієнта.
