Усе почалось із того, що якось баба Наталка напосілася на племінника, щоб привіз до неї тих, хто буває на Донбасі, на війні.Так вона і познайомилась із капеланом Миколою Юрахом, головою ГО “Ветеранська спілка учасників АТО та захисників Вітчизни”.
"Приїхали, заходимо до її старенької хатинки, а бабця викладає п’ять 200-гривневих купюр, — каже капелан. — Візьміть, каже, для наших воїнів, для перемоги. Потім вона майже щомісяця приїжджала в наш центр і потайки клала до скриньки по декілька 200-гривневих купюр. Ми відмовляли її, навіть забороняли. Тоді бабця їхала на базар, купувала для вояків 50 пар шкарпеток та декілька банок сала, аби допомагати”.
Бабуся каже — дуже вболіває за українських військових і ділиться з ними, чим може.
“Знаєте, яке моє найбільше бажання? Дожити до перемоги. Вже три роки допомагаю нашим хлопцям на фронті, — каже вона. — Вірю в найкраще! Дочекалася гітлерівського капуту, дочекаюся і путінського. Здоров’я у мене нівроку — жодного разу не лежала в лікарні. Не дивіться, що мені 95!”
У баби Наталії — багато нагород. Вона — “Почесний волонтер України”, нагороджена медалями “Патріотка України” та “За добру справу”. Але найбільша гордість бабусі — прапор України, що над ліжком. Його передали з передової з побажаннями та автографами для найстаршої волонтерки України.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як змінилися правила призначення соціальних допомог в Україні
