Дарма що профільної філологічної освіти не має. А прищепив їй любов до української мови й навчив каліграфії батько.
“Я із багатодітної родини. Тато був в армії писарем, тому нас у дитинстві садив і давав прописи. Так навчав каліграфії. Ми обводили кожну буквочку. Пам’ятаю: навіть у шкільній характеристиці мені написали, що “учениця має гарний почерк і грамотно пише”. Та й вчителька української завжди хвалила мене за старанність, — розповідає Ганна Купрійчук. — Після школи я вивчилась на швачку, але за фахом не працювала. Було таке, що знайомі просили відредагувати тексти. Попри те що філологічної освіти не маю, інтуїція мені завжди підказувала, як писати те чи те слово і які розділові знаки ставити. Коли йшла вулицею й бачила рекламу з помилками, то завжди звертала на них увагу. Свого часу я мешкала в Ковелі, займалась випічкою, бо мені це подобалось і гарно вдавалось. А як перебрались з родиною в село, то взялись за господарство. Вирощуємо курей, качок, маємо дві корови, садок, город. Робимо з молока сири, сметану, йогурти”.
За словами пані Ганни, радіодиктант вона писала не вперше. Мабуть, вже зо п’ять разів надсилала його на перевірку до Києва. Років десять тому потрапила до списку тих, хто зробив одну помилку.
“Ще й таку, що сильно шкодувала, — каже жінка. — У прізвищі одного із зарубіжних письменників написала заяву літеру “г”, бо почула, що так прочитали. За ту перемогу мені подарували книжку. Цього року диктант був складний. Маю вдома радіоприймач, звук там добрий, то увімкнула і слухала. Але Наталія Сумська досить швидко читала, я ледве за нею встигала писати. Тому потім увімкнула ще в інтернеті запис і переслухала. У тексті були спірні питання. Бо наче можна було поставити такий знак пунктуації, а можна було й інший. Власне, там і зробила одну помилку. Але де — поки що мені не озвучили. А загалом із цьогорічного диктанту дізналася багато незвичних слів, як-от “допіру”, “пітятко” (курчатко), “кияхи” (качан кукурудзи). Знаю, що є 17 переможців, з них шість осіб написали текст без єдиної помилки. Горджусь, що і я потрапила до числа найкращих. Живу у благословенному краї, де народилася Леся Українка. І це також надихає”. Нагадаємо, текст радіодиктанту національної єдності “Треба жити!” написала письменниця Євгенія Кузнєцова, а відбувся він 27 жовтня.
Наступного року пані Ганна також планує писати радіодиктант. Мріє, щоби це було нарешті під мирним небом. “Ми вже привітали її з успіхом, — зауважує Світлана Ничепорук, староста села Дроздні. — Родина Купрійчуків — побожна, порядна і дуже працьовита. Вони постійно жертвують молочні продукти, овочі, фрукти на підтримку армії. Часто ставлю їх у приклад іншим”.