Зростання виробництва в оборонно-промисловому сектору російської економіки сповільнюється, а фінансовий тиск на виробників військової продукції зростає. До такого висновку дійшов російський опозиціонер, колишній заступник міністра енергетики РФ Володимир Мілов, пише Defence Blog.
Україні відомі всі плани росіян: де хочуть наступати, що захопити, - Зеленський
Пік виробництва прийшовся на 2024-2025 роки
Він вважає, що офіційні заяви російської влади про те, що "витрати воєнного часу призвели до стабільної та самодостатньої військової економіки", не відповідають дійсності.
Мілов проаналізував статистичні та корпоративні дані про стан промисловості, відстеживши виробництво військової продукції через промислові категорії, пов'язані з оборонним виробництвом. І хоча офіційна статистика обмежена, а більшість даних закриті, але три сектори виділяються як ключові показники. Це вироби з металу, пов'язані зі зброєю та боєприпасами; транспортне обладнання, що охоплює броньовані машини та літаки; а також електронна та оптична продукція, пов'язана з військовою електронікою та системами наведення.
У 2023 та 2024 роках росіяни збільшили виробництво зброї. Але досягли цього "надзвичайними бюджетними ін'єкціями воєнного часу, а не структурною модернізацією". А коли державні витрати почали знову скорочуватися, то слабкі сторони в системі стали більш очевидними. Три зазначені вищі сектори також швидко розвивалися у 2023–2024 роках. Зростання помітно сповільнилося протягом 2025 року. При цьому виробництво зброї та електроніки скоротилося приблизно до половини попередніх темпів, тоді як виробництво бойових машин також продемонструвало явне уповільнення. До кінця 2025 року зростання електроніки та оптики впало приблизно до 1% у грудні – найнижчого рівня з початку вторгнення.
Зазначається, що через санкції оборонна промисловість постраждала від обмеженого доступу до технологій, компонентів і особливо до передових верстатів. Числове програмне забезпечення визначається як критична вразливість, оскільки воно дозволяє створювати нові лінії виробництва зброї, тоді як вітчизняні альтернативи залишаються обмеженими.
Окрім того, на військові товари немає вільного ціноутворення. Військові товари, що постачаються за державним оборонним замовленням, виробляються за регульованими цінами, затвердженими урядовцями. А це підриває прибутковість підприємств - інфляція "з’їсть будь-яку прибутковість".
Фінансові труднощі також відображаються на результатах діяльності ПСБ, державного банку, тісно пов'язаного з кредитуванням оборонного сектору. Повідомляється, що банк зафіксував значні збитки у першій половині 2025 року після високих прибутків у попередні роки.
Є ризик стабільного постачання військової техніки
Як пишуть у статті, розкриття інформації про компанії та юридичні суперечки в секторах літакобудування, виробництва двигунів та розробки ракет вказує на аналогічний тиск. Позови від постачальників щодо неоплачених рахунків та зростаючі затримки платежів свідчать про поширення стресу.
Показники праці та інвестицій демонструють паралельні зміни. Зростання заробітної плати в галузях, пов'язаних з обороною, сповільнилося після попереднього підвищення у воєнний час і тепер відстає від інфляції. Інвестиції у виробництво електроніки та оптики, які раніше швидко зростали, стали негативними протягом 2025 року.
"У сукупності, оцінка зображує промислове зростання Росії під час війни як таке, що значною мірою залежить від виняткових державних витрат, а не від стійких економічних механізмів. Уповільнення зростання бюджету, зростання боргової заборгованості та обмежені можливості модернізації дедалі більше формують операційне середовище, навіть попри те, що заводи продовжують працювати з високими темпами", - йдеться у статті.
Особливо промисловість послаблює тиск санкцій, регульоване ціноутворення, дороге кредитування та затримки платежів. Ці тенденції мають значення з операційної точки зору, оскільки "сталий розвиток виробництва зброї залежить не лише від обсягів виробництва на заводах, а й від стабільності фінансування, модернізації обладнання та надійних платежів постачальникам". Автори зробили висновок, що обмеження в цих сферах впливають на здатність оборонних підприємств підтримувати рівень виробництва та стабільно постачати військову техніку.
