Світлана Лукінська працює в Іваничівській багатопрофільній лікарні. Минулоріч її відзначено званням “Заслужений донор України”.
“Я закінчила фельдшерське відділення Ковельського медичного училища, працювала за спеціальністю у селі. Після весілля поїхала до РФ — на батьківщину чоловіка. Але через сімейні обставини за рік ми повернулися і залишилися в Україні. У хірургічному відділенні лікарні в Іваничах труджуся від 1991 року, — розповідає 56-літня медсестра. — Вперше здала кров у 19-ть, ще студенткою. Це був внутрішній поклик. Пам’ятаю, що разом зі мною тоді за компанію поїхали однокурсниці. Все пройшло добре, жодних ускладнень чи побічних дій після донації не було, тому робила це далі — вже на постійній основі. Паузи були лише під час двох вагітностей. На моїй правій руці, звідки завжди беруть кров, навіть ямка утворилась. А все тому, що весь час забір проводять з однієї вени. Жартую, що це “професійна” позначка. Донором є і мій 58-річний чоловік, який нині служить у прикордонних військах”.
За словами співрозмовниці, кров вона здає орієнтовно раз на два місяці. У пані Світлани — перша резус-позитивна група. Забір їй проводять стандартний — 450 мілілітрів.
“Часто зі мною здають кров колеги з хірургічного відділення. То ми вибираємо день і разом їдемо до Володимира на станцію переливання. Яка процедура? Спершу реєстрація, консультація з лікаремтерапевтом. Далі забір крові з пальця, аби дізнатися рівень гемоглобіну. Нині вкрай потрібна донорська кров, адже маємо багато поранених захисників. Зрештою, я працюю медсестрою і добре знаю, що кров рятує чиєсь життя, — зауважує Світлана Лукінська. — Якось чергувала у лікарні. До нас потрапила онкохвора пацієнтка зі шлунково-кишковою кровотечею. Треба було терміново зробити їй переливання. Я взяла в руки пакет з кров’ю, дивлюсь, а на ньому підпис: “Лукінська”. У ті хвилини відчула справжню гордість за те, що змогла комусь допомогти”.
Медсестра здійснила вже понад сотню донацій та сумарно здала близько 48 літрів крові. Має статус “заслуженого донора України”, відповідне посвідчення та нагрудний знак (на таке звання можуть претендувати ті, хто безоплатно здійснив 100 донацій крові, 120 донацій плазми чи 100 донацій тромбоцитів. — Авт.).
“Таких, як я, заслужених донорів на Волині трішки більш як 20. Приємно бути серед них, — наголошує пані Світлана. — Цього року довелося трішки перервати донорство, бо перенесла важку операцію із заміни суглоба. Але кілька тижнів тому я повернулася на роботу. І вже встигла разом із колегами здати кров”.
Насамкінець Світлана Лукінська зазначає: “Не слухайте, що донація — шкідлива для здоров’я. Навпаки, вона впливає на організм дуже позитивно, йде омолодження клітин крові, а це — профілактика серцево-судинних хвороб, поліпшується робота імунної системи. Я для себе давно вирішила, що здаватиму кров, допоки дозволятиме здоров’я”.
