Кажуть, що з донатами нині важко. Тим часом активісти зі села Саджавка лише за минулий рік зібрали на потреби армії понад 8,3 мільйона гривень. А загалом за чотири роки війни — близько мільйона доларів. Долучаються до зборів і саджавці, які нині живуть за кордоном.
“Наше село — одне з найбільших з-поміж тих, що входить до Коломийської громади. У Саджавці 3500 мешканців, маємо 100 дворів. Ще з часів УПА люди тут патріотичні й активні. Нині Україну боронять 40 жителів села. Четверо захисників, на жаль, загинули. Мій зять також на фронті, служить у Силах спеціальних операцій, — розповідає Микола Андрійчук, голова волонтерської ініціативи “Саджовецькі козаки”. — Допомагаємо армії ще з 2015 року. Як лікар-стоматолог на волонтерських засадах я почав лікувати й протезувати зуби добровольцям. Також возив допомогу на Схід. Коли почалася повномасштабна війна, земляки взялися плести маскувальні сітки, в’язали шкарпетки для воїнів, робили енергетичні батончики. Так і зародилась наша організація “Саджовецькі козаки”.
Нині ж увага прикарпатських волонтерів зосереджена на дронах, РЕБах, зарядних станціях, ремонті машин, генераторах, павербанках. Допомагають в основному підрозділам, де служать земляки. Але коли мають можливість, то закривають потреби й інших бригад.
“Про кожну копійку ретельно звітуємо, тому люди нам довіряють. Дуже багато допомагають коштами мешканці Саджавки, які наразі живуть і працюють у Чехії, Бельгії та інших країнах, — зауважує волонтер. — Наприклад, раз на тиждень саджавці збираються у місцевому парку в бельгійському Антверпені й донатять. Торік зібрали 98 тисяч євро. Ці гроші йдуть на дрони. Робимо все власноруч — паяємо, програмуємо, налаштовуємо. Всього навчалися з відео в інтернеті та завдяки спеціалізованим курсам.
За майже чотири роки ми передали на фронт близько тисячі безпілотників, від бійців чуємо, що вони дуже добре себе зарекомендували. Також придбали майже 200 машин. А ось днями переказали операторам БпЛА 42 500 гривень на зарядну станцію. Кожного року перед Великоднем ріжемо свиню. Готуємо м’ясні наїдки і веземо на фронт, адже хлопцям потрібна калорійна домашня їжа. Та й хочемо, аби і у них було свято, щоб воїни відчули, що про них турбуються”.
Крім дорослих, до волонтерського руху доєднуються й діти, які проводять ярмарки. Зазвичай на одному вдається зібрати близько 30 тисяч гривень.
За словами Миколи Андрійчука, представники організації намагаються їздити на фронт мінімум двічі на місяць. Загалом своїм бусиком вже накрутили майже 200 тисяч кілометрів. Звісно, у дорозі всяке бувало, не раз і самі були на волосині від біди, але Господь милував.
“У 2023 році на конкурсі “Благодійна Україна” “Саджовецькі козаки” посіли третє місце в номінації “Місцева доброчинність”, — додає пан Микола. — Своїм прикладом хочемо показати, що кожна громада може закривати чималі потреби фронту, головне — діяти разом і з довірою одне до одного. Як і мільйони українців, я вірю в нашу перемогу. І мрію про повернення всіх воїнів із фронту живими й здоровими”.
