Єпископ УГКЦ Степан Сус зі Львова здобув вищу освіту з філософії та богослов’я в єзуїтській колегії в Оксфорді (Велика Британія). У 2006 році став капеланом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. У 2019-му Папа Франциск погодив обрання Степана Суса єпископом курії Києво-Галицького Верховного Архиєпископа. А в 2020-му владика очолив пасторально-міграційний відділ Патріаршої курії УГКЦ.
Степан Сус також ревіталізував колишній костел єзуїтів — один із найгарніших храмів Львова. Серед захоплень отця — прогулянки у лісі, заняття спортом та вивчення іноземних мов.
ВІЙНА
— Отче Степане, чому Бог допускає війни?
— Бог не є ініціатором війни, її починає людина. Господь створив нас вільними, дав нам право вибору. Без нього ми були б просто роботами, технічними створіннями, відчували б себе обмеженими. Війна — це вибір окремої людини, від якого страждають інші. Богові, мабуть, боляче дивитись на те, як люди воюють, як вбивають одне одного, як руйнується людське життя, світ і все довкола. Богові, напевно, прикро за те, що люди неправильно користуються своєю свободою й інколи через гордість обмежують свободу інших людей або вчиняють інші гріхи.
У кожній війні Бог стоїть на боці тих, хто захищає себе, своїх рідних, хто невинно страждає. І Господь робить все для того, щоб зупинити зло й агресію.
— Чому така доля випала українському народові?
— Наша доля справді непроста. З історії знаємо, що українці завжди захищалися. Сьогодні ми боремося зі злом, яке має людську подобу. Можливо, наша доля й наше завдання — зупинити це зло, щоб воно не знищило світ.
— Чому Бог не зупинить цю війну прямо зараз?
— Бог зупинить цю війну руками героїв, тих, хто захищає нас і робить усе для того, щоб знищити зло. Господь бачить жертву наших героїв, тож допоможе нам якнайшвидше подолати цю безглузду війну.
— Деякі українці вважають, що ЗСУ мають не просто вбивати ворогів на війні, а чинити проти них такі ж звірства, які вони чинять проти нас. Мовляв, це справедливо. З погляду Церкви, така жорстока поведінка має виправдання?
— Війна — це завжди багато смертей. Військові, які захищають свою Батьківщину, боронять землю, не мають гріха за те, що вбивають ворогів. Вбивство для самозахисту чи захисту інших є завжди виправданим. Інколи це дуже боляче, і той, хто має чутливу совість, хто ніколи не думав, що йому доведеться вбивати когось на війні, важко переживає цей момент. Тут потрібно пам’ятати, що вбивство на війні часто є крайнім засобом для того, щоб зупинити зло і не дозволити йому вбивати невинних людей. Тож наші військові зупиняють поширення зла і цим рятують чиєсь життя.
Водночас заборонено вбивати військовополонених чи знущатись з когось під час війни. Так, іноді люди закликають діяти так, як чинять наші вороги, однак, пройшовши війну, треба залишитись людиною. Наше завдання не стати схожим на наших ворогів, а зберегти людське обличчя.
Наше завдання не стати схожим на наших ворогів, а зберегти людське обличчя.
— Чи нормально відчувати нині ненависть до росіян та як давати собі раду з нею?
— Ненависть руйнує нас зсередини, вона тримає неспокій і біль. Звичайно, після усіх звірств і насильства, які робили і роблять наші вороги, немовби виправдано ненавидіти. Проте це не змінить ворогів, але змінить нас.
В одній статті про події Другої світової війни я прочитав мудрі слова: ті, які не змогли попрощатись зі спадком війни — ненавистю, так ніколи цього і не зробили. Війна тривала в їхніх серцях усе життя.
Бог — справедливий Суддя. Ми віримо, що Він знає, як покарати тих, хто починає війну і хто руйнує людське життя. Ми маємо довірити Йому цей суд, а самі будьмо вільні від ненависті.
ЗНЕВІРА
— Як не втрачати віри і надії у часі війни?
— На кожній війні вилітає остання куля, кожна війна має свій кінець. І ця війна буде його мати. Звичайно, ми можемо молитись за її припинення, просити Бога, щоб допоміг нам пережити це жахіття. Розмова з Господом завжди допомагає зберігати віру та надію.
Не менш важливо пам’ятати, що під час війни життя триває. Воно болюче, з несподіванками, викликами, похоронами, але це — життя, треба жити, цінувати кожен день. Наші герої віддають своє життя за нас не для того, щоб ми загнали себе у депресію, втратили бажання жити.
— Які молитви та акафісти варто читати в часі війни?
— Усі молитви — акафісти чи молебні — ми можемо використовувати для духовного збагачення та заспокоєння під час війни і поза війною. Популярним є Псалом 90, який пригадує нам, що ми всі постійно перебуваємо під захистом Божим. Також потрібно знаходити час на спільну молитву у храмі, бути з іншими і відчути силу такої молитви.
— Отче Степане, поговорімо про зневіру й у, так би мовити, цивільному житті. Часто через те, що нам щось не вдається, ми зневірюємося і втрачаємо цікавість до певної справи. Чому важливо завжди робити ще кілька спроб, щоб досягти результату? Та як перестати докоряти собі за невдачі?
— Зневіра може мати різні відтінки: ми можемо зневіритися у собі, людях, моральних принципах, майбутньому. Проте вона приходить тоді, коли ми занадто сильно чогось вимагали або шукали надмірної досконалості. Часто люди, які зневірюються, живуть в утопічному світі. Варто пам’ятати, що не всі можуть бути першими, успішними та ідеальними. Всі ми недосконалі, як і наш світ.
Ніколи не докоряйте собі та іншим за невдачі, проте звертайте увагу на помилки, шукайте у них позитив. Іноді додаткові спроби потрібні, щоб піти іншим шляхом.
— Ми часто чогось чекаємо від інших, а якщо цього не отримуємо, то розчаровуємося в людях. Як уникнути цього?
— Важливо розуміти, що всі люди мають свої немочі та недосконалості. Навіть якщо хтось вам обіцяє допомогти, то це не означає, що саме так буде. Знову ж таки: ті, хто будує світ утопій, часто розчаровуються в інших. Пам’ятайте: якщо вам не допомогли, значить, у вас з’явилася можливість впоратися самотужки, навчитись чогось новому, пізнати себе краще.
ЗДОРОВ’Я
— Актуальна проблема сьогодні — купівля “липових” довідок про стан здоров’я, сертифікатів про вакцинацію, щоб не робити щеплення. Чи є такий вчинок гріхом та чому важливо дбати про свій фізичний стан?
— Ми повинні піклуватися про своє здоров’я, бо про нього ніхто інший не подбає. Щодо “липових” довідок про стан здоров’я та сертифікатів про вакцинацію, то це важкий гріх та злочин проти людей довкола та себе самого.
Пригадую історію, як п’ять років тому помер чоловік, котрий мав проблеми із серцем. Це не були значні проблеми, він про них не знав. Дружина була дуже засмучена. Лікарі питали, чому вони раніше не зверталися по допомогу, а жінка на це відповіла, що медогляд для чоловіка був тільки для галочки.
Цей випадок вказує на те, що, купуючи довідку, ми обманюємо самого себе. Ми хочемо бути розумнішими та хитрішими за інших, а насправді є хворими та немічними.
— Втративши близьких через війну, дехто знаходить розраду в речах, які приводять до узалежнення — наприклад, алкоголізму. Як цьому протистояти?
— Кожна залежність — це криза порожнечі, яка з’являється у людини тоді, коли вона не знає, чим заповнити певні прогалини у своєму житті. У кожній залежності є обман, у який щиро вірить людина. Вона вважає це єдиним правильним кроком до того, щоб розв’язати проблему. Утім це не так. Християни в нелегких життєвих обставинах повинні присвятити себе Церкві й молитві.
ЛІНОЩІ
— Під час війни вкрай важко дотримувати робочого режиму. Чому важливо дисциплінувати себе?
— Людина має бути дисциплінованою протягом усього свого життя. Ми повинні за день встигати стільки, щоб нам не було соромно озиратися назад. Кожен день — це Божий дар і шанс, а тому маємо ним скористатися. Дуже прикро, коли сторінки наших щоденників і планерів порожні, бо ми не мали що записати на них через лінощі.
— Чи можна винагороджувати себе за боротьбу з лінощами?
— Певен, що можна мотивувати себе, щоб побороти лінощі. Це схоже на медаль, яку отримують спортсмени за свої досягнення. Однак те, що ми хочемо придбати чи дозволити собі, обов’язково повинно бути корисним. І ще одне. Ніколи не відкладайте важливих речей на завтра. Найкращий час та обставини — ті, які є зараз.
ЕКОЗВИЧКИ
— Ще одна важлива проблема: сьогодні багато людей, особливо в селах, спалюють листя, шкодячи цим довкіллю. З погляду Церкви це гріх чи не так?
— Так. Церква закликає нас шанувати землю та все, що на ній є, бо все це нам подаровано Господом. Господь каже: все, що Він створив, добре. Але людина нагромаджує сміття і за це несе відповідальність. Важливо пам’ятати, що забруднення довкілля спричиняє недуги та сприяє глобальному потеплінню. Завдання кожного християнина — бути відповідальним за сміття, яке ми продукуємо, звертати увагу інших на вчинки, що шкодять екології.
Не потрібно нести штучні квіти на цвинтар — принесіть туди щиру молитву. Не паліть листя, бо це нищить екосистему. Поважайте навколишнє середовище, дбайте про нашу планету. Це завдання для тих, хто вважає себе християнином.
