Тридцять військових капеланів від п’яти релігійних організацій України проходили щоденні шеститижневі курси підвищення кваліфікації. За цей час вони отримали знання із загальновійськових дисциплін, психології й тактичної медицини. Я побувала на врученні капеланам дипломів.
...У соборі Святої Софії вишикувалися випускники-капелани, одягнені у військову форму з шевронами своїх підрозділів. Серед них — і перша жінка-капелан, представниця євангельських християн — 52-річна Олександра Андрія-шина, молодша лейтенантка капеланської служби ЗСУ.
Служити Богові Олександра Андріяшина почала у 2015 році. Таке рішення прийняла після Революції Гідності. До того працювала вчителькою початкових класів, соціальною педагогинею та психологинею. Згадує, що спочатку бійці з недовірою ставилися до жінки-капелана. Але згодом ситуація змінилася. До речі, під час випуску я неодноразово чула, як бійці лагідно називали жінку матусею.
Фото зі сторінки Олександри Андріяшиної у facebook
Олександра каже, що найважче на війні — втрачати друзів. “У 2022 році загинуло більше як 40 моїх близьких друзів, зокрема двоє жінок-медикинь”, — каже Олександра.
Розпитую про навчання. “У нас було три напрями. Перший — психологія, етика і мораль. Другий — військова справа. Хоч нам не видають зброю, але ми дізнавалися про різні типи зброї та способи її використання, — ділиться молодша лейтенантка капеланської служби ЗСУ. — І, звісно ж, у нас була капеланська справа. Нас навчали, як консультувати бійців різних конфесій.
У результаті я дізналася багато нового про зброю, навчилася марширувати, вивчила історію капеланства в різних країнах світу...”
Отець УГКЦ Юрій Лесишин сьогодні отримав офіцерське звання молодшого лейтенанта капеланської служби. Він на фронті з 2015 року.
“Готуватися до капеланства я почав ще у 2006 році. Тоді був семінаристом у Львівській духовній семінарії Святого Духа, їздив у військові частини, де мав зустрічі з військовослужбовцями, — розповідає отець. — У 2015-му вперше побував на фронті. Спочатку їздив на одно-двомісячні ротації, а з 2018 року, коли став штатним капеланом, проводив на передовій вже по 6 — 9 місяців”.
За цей час отець Юрій Лесишин побував майже на всіх напрямках, де тривали бойові дії. Він упевнений: своєю присутністю капелани допомагають підтримувати моральний дух бійців. “Там (на війні. — Авт.) — багато смертей. Бійці думають, що серед них уже нема Бога. А ми несемо Господа туди, де у Ньому починають зневірюватися”, — пояснює мені свою капеланську роль отець Юрій. Одразу після отримання диплома він повернеться у пункт постійної дислокації — на Донецький напрямок, щоб продовжити служіння.
Знайомлюся із ще одним випускником-капеланом — отцем Геннадієм Рохманійком. Він — священник ПЦУ з Харкова. На війну почав їздити ще в 2014 році — спочатку як волонтер, а потім продовжив своє служіння у складі синодального управління військового духовенства, яке співпрацює із Генштабом.
“У 2014 році волонтери нам сказали, що є потреба у хрещенні та сповіданні серед бійців. Тоді я й поїхав нести цю службу”, — каже отець. Раніше Геннадій Рохманійко мав звання сержанта запасу, а сьогодні став молодшим лейтенантом капеланської служби.
...Випускники проголошують Молитву військового капелана. Опісля очільники релігійних організацій освячують почесний стяг Служби військового капеланства ЗСУ Апарату Головнокомандувача ЗСУ, благословляють військових капеланів, які навчалися. Слово мають предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній та очільник УГКЦ Блаженніший Святослав.
“Капелан покликаний духовно надихати, давати військовим любов, надію на Бога, віру в Нього і нашу майбутню Перемогу”, — наголошує митрополит Епіфаній. “Військовий капелан, передусім, це — Боже обличчя в українському війську”, — каже Блаженніший Святослав. Капеланам вручають дипломи й нарукавні дужки з гаслом “Бути поруч” — це підтвердження проходження навчання за спеціальною програмою підготовки. Тепер на випускників чекає служба там, де вони найбільше потрібні. На передовій.
