Це — невеликі машини високої прохідності для їзди по бездоріжжю. Денис Романовський зауважує, що запити від бійців на такий транспорт постійно зростають.
“Приблизно десять років тому я втратив зір через вроджену глаукому, але це мене не зламало. Живу повноцінно. З початку АТО допомагаю нашим захисникам, підтримую тих, хто отримав травми на війні, — розповідає вінничанин Денис Романовський. — Зумів організувати команду волонтерів. Ми не лише ремонтуємо для військових автомобілі, а й виготовляємо скиди для дронів, станини для мобільних вогневих груп, які збивають “шахеди”, і навіть міні-“Гради” (реактивну систему встановлюють на причіп пікапа). А нині зосередилися на багі”.
За словами волонтера, їхня команда вже передала на фронт 15 таких невеликих автівок. “Ці машини рятують життя нашим захисникам. Вони зручні, їх легко можна витягнути з болота, пісків, там, де великі джипи грузнуть, — додає співрозмовник. — Особливо багі популярні серед розвідників, медиків, ними можна користуватися під час ротацій, підвозити провізію, зброю. Раніше ми робили їх на основі іномарок, але зрозуміли, що це дорого. Окрім того, важко шукати запчастини. Тому вирішили переобладнувати старі радянські автівки — “Лади”, “Волги”, “Жигулі”. З них беремо двигун, коробку передач, ходову частину, рульову, інколи — металевий каркас. А далі проводимо зварювальні, токарні, слюсарні роботи. Опісля багі фарбуємо. А ще — міняємо мастило та фільтри, підбираємо нові шини. Наприкінці фахівці працюють над електрикою. Важливо, аби ззаду автівки вимикались ліхтарі, бо буває, що на фронті бійцям треба маскуватись від ворога. Ходові характеристики в багі такі ж, як у звичайних машин — вони можуть долати 80 — 120 кілометрів на годину. Заправляють такі автівки бензином”.
Одну багі вінницькі активісти виготовляють приблизно місяць. “Можна було б робити швидше, але бракує кадрів, — пояснює Денис Романовський. — Багато хто воює, інші — виїхали. Собівартість багі — від 100 до 150 тисяч гривень. Дещо купують підприємці та механіки, допомагають волонтери, родичі військових. Буває, що люди безплатно передають свої старі автівки на ці потреби. Коли багі готова, то я забираю її на лафет і разом з дружиною, котра сідає за кермо, веземо на фронт. На жаль, через удари дронами такі машини нині стали розхідним матеріалом, особливо на лінії зіткнення. Тому запитів щоразу більшає. Але не опускаємо рук. Допомагатимемо нашим воїнам стільки, скільки буде потрібно”.
