З перших днів великої війни у Подільську небайдужі жінки працюють для того, щоб забезпечити захисників усім потрібним. Свій гуманітарний вантаж направляють у гарячі точки.
“За професією я модельєрка-закрійниця, певний час працювала в ательє, шила форму для наших військових у 90-х роках. Потім займалась підприємницькою діяльністю, мала магазини. Серед них була крамниця секонд-хенду. А коли почалась велика війна, місцеві посадовці виділили мені кімнату у приміщенні стадіону, і ми з друзями почали там плести маскувальні сітки, костюми (“кікімори”). Мій син — військовий, тож добре знаю, як ці речі потрібні на передовій, — розповідає Наталія Лічман, очільниця волонтерського загону “Шалені голки”. — Запитів було дуже багато, тому довелось розширятися. Згодом місто виділило нам приміщення в садочку, де є кімната для сіток і швейний цех. Машинки ми самі придбали, допомогли харківські волонтери. Тканину купуємо за донати, які надсилають охочі, допомагає грішми й церковна громада. Мама одного із загиблих воїнів регулярно надає нам кошти на матеріали. Тканину замовляємо у різних містах, шукаємо, де вигідніше, дешевше. Буває так, що фабрики діляться з нами гумкою, стропою та іншими розхідниками”.
Зі слів співрозмовниці, у їхній команді — 20 осіб. Одинадцятеро працює у швейному цеху, інші займаються суто сітками. Сама ж пані Наталія — закрійниця, також на її плечах — забезпечення матеріалами, звіти.
“Наймолодшим членам нашої команди близько 35 років, а є кілька жінок, яким під 70-ть. То пенсіонерки такі активні, що фори і молодим дадуть. У нас же не тільки треба шити — хтось має і нитки обрізати, заселяти. Хтось стрічки нарізає. Одне слово, у кожного свій фронт робіт. Добре, що спонсори подарували генератор, тож знеструмлення тепер нам не страшні, — запевняє волонтерка. — Залежно від сезону змінюються й запити бійців. Наприклад, влітку шиємо розвантажувальні системи, рюкзаки й аптечки. Взимку виготовляємо ще й теплі шапки, балаклави, рукавички, маскувальні костюми “клякси”. Останніх за цю зиму передали на фронт вже близько 200. А було якось у нас особливе замовлення від військових льотчиків, які попросили виготовити сітку 16 на 6 метрів. Ми теж оперативно впорались із завданням. Якось воїнам прислали каски з Ізраїлю, а вони всі жовті, на передовій дуже помітні. То ми пошили накасники, для зими — білого кольору, а для весни-літа-осені — піксельні. Загалом за час роботи відправили на фронт понад 50 кілометрів маскувальних сіток, більше десяти тисяч аптечок, кілька тисяч накасників, панамок, рюкзаків, медичних плитоносок. Всього і не перерахуєш. На знак подяки бійці дарують нам прапори, шеврони. Маємо їх вже цілу колекцію і неабияк ними пишаємося”.
