Китайська Народна Республіка — найбільша за чисельністю населення держава світу, тут живе більш як мільярд людей. Економіка Китаю вважається високорозвиненою, аграрно-індустріального типу. Китай посідає провідні позиції у світі з виробітку товарів, на його ринку праці завжли безліч вакансій.
32-річна Ольга Савотченко народилася в Конотопі на Сумщині. Здобула освіту журналістки та економістки. Спершу працювала копірайтеркою в Сумах. У липні 2014 року влаштувалася в рідний університет на посаду фахівчині для роботи з іноземними студентами. А потім емігрувала до Китаю. У цій країні, як відомо, безліч виробничих підприємств та вакансій і для місцевих, і для іноземців.
“Роботу там мені запропонувала подруга, яка працювала у китайській компанії менеджеркою з добору персоналу, — каже Ольга. — Основними вимогами до кандидатів були знання англійської та вміння користуватися комп’ютером. Знати китайську не вимагали”.
Про страхування, робочу візу, авіаквитки мала подбати сторона, що приймає, — трейдингова компанія, в яку влаштувалася українка. Усе — коштом роботодавця.
“Я лише надала їм свої паспортні дані й чекала, — згадує дівчина. — Оформлення всіх документів тривало три тижні”.
Ольга вирушила до Китаю наприкінці лютого 2016 року. Переліт тривав 22 години. “Я приїхала у місто Іу, що на південному сході КНР, — каже вона. — Мене та ще одну новеньку дівчину поселили в готелі. Там не було батарей — холод пробирав до кісток. Доводилося спати одягненою під двома ковдрами. До того ж перші декілька днів було важко адаптуватися до зміни часового поясу — я постійно прокидалася вночі”.
За тиждень дівчат переселили на квартиру. Усі потрібні речі (меблі, постіль, рушники, посуд) придбали коштом компанії.
“Там були дві спальні, санвузол та малесенька кухня, — розповідає Ольга. — А в другому кінці коридора містився наш офіс. Можна сказати, ми прокидалися вже на роботі”.
У перший робочий день Ользі провели екскурсію основним місцем праці — гігантським оптовим ринком.
“Там нам показали, як робити замовлення та дізнаватись про потрібну клієнтові інформацію, — каже вона. — Найважче в роботі було орієнтуватись у мережі торговельних точок, яких навколо — безліч! Адже ринок тут поділений на 5 районів і має 101 вихід. Нумерація магазинів починається з 0001, а закінчується далеко за 90 000!”
Робочі дні Ольги у Китаї бувають, так би мовити, двох видів. Перший передбачає працю на оптовому ринку.
“Для цього ми йдемо зранку в потрібну секцію (наприклад, іграшок), — пояснює Ольга. — Я дізнаюсь у продавця про деталі, які хоче знати клієнт, про товари (ціна, кількість, мінімальне замовлення, строки поставки тощо). Повертаюсь в офіс і надсилаю всі дані клієнтові”.
Інший варіант праці — робота на складі. “Там ми або приймаємо товари, які замовили клієнти, або контролюємо завантаження”, — каже вона.
Із часом дівчині таки довелось опанувати китайську, адже без неї важко адаптуватися до життя у соціумі.
“Щоб вільно розмовляти китайською, мені знадобилося два з половиною роки, — ділиться вона. — Курсів не відвідувала — вчилася спілкуючись”.
Щоб вільно розмовляти китайською, мені знадобилося два з половиною роки.
Нині Ольга влаштувалась в іншу компанію у тій самій сфері. На своїй першій роботі дівчина отримувала 350 доларів (близько 9 тисяч гривень) на місяць, а тепер заробляє значно більше. Працює 8 годин на добу — від 10.00 до 18.00. Ціни в Китаї, за словами заробітчанки, невисокі. “Зокрема, харчі недорогі — велика порція рису з овочами й куркою коштує близько 10 юанів (40 гривень). Отримуючи всього 350 доларів на місяць, мені вдавалося відправляти третину своєї зарплатні батькам”.
Зі слів Ольги, для китайців часто кар’єра й доходи стоять вище за сім’ю чи особисті інтереси. “Навіть уже під час першого знайомства китайці розпитують про твій дохід, — каже вона. — А ще замість того, щоб запитати, як твої справи, цікавляться, чи ти вже поїв. У їхньому менталітеті щаслива людина — це сита людина. Відповідно, якщо ти кажеш, що вже поснідав/пообідав/повечеряв, це означає, що у тебе все добре”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про ставлення до влади у селі Коломак
