Галина Гаращук, 66 років, медсестра з Прикарпаття:
— Після перемоги я зберу свою родину вдома за великим столом. Ми обов’язково будемо співати гімн України!
Марина Фуштей, 23 роки, дизайнерка інтер’єру з Києва:
— Мій хлопець — військовий. Найбільше я чекаю дня перемоги, аби нарешті його обійняти. А ще він зробив мені пропозицію руки й серця. І, звісно, я сказала “так!” Тож після перемоги України ми одружимося. Медовий місяць проведемо, мандруючи Україною. Може, нарешті відвідаємо наш український Крим!
Ірина Каліченко, 33 роки, фрилансерка з Києва:
— Коли втікала з міста, залишила у квартирі свою кішку. Була певна, що зможу повернутись через декілька днів і забрати її. Господар квартири, яку винаймаю, приходить щодня, годує її. Після перемоги я мрію обійняти свою кицю Рижуню. Сподіваюсь, це буде дуже швидко, бо страшно навіть уявити, як вона там без мене. Щоночі мені сниться.
Павло Дубінець, 50 років, священник з Рівненщини:
— Коли оголосять нашу перемогу (за неї молюся щодня), я передусім віддам хвалу Богу. Помолюсь за жертв війни, а тоді разом з іншими українцями робитиму все, що в силах, аби відбудувати те, що зруйнували вороги.
Дмитро Рижов, 25 років, військовий з Харкова:
— Моя кохана дівчина вагітна, тож після нашої перемоги я одразу поспішу до неї. Нині роблю все, аби захистити свій Харків та повернути окупований Мелітополь — місто, де народився. У липні має народитись
моя донечка. Я зроблю все, аби вона та її мама були в безпеці, аби вони були щасливі в своїй рідній країні.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про досвід українки, яка виїхала до Молдови
