За фахом Галина Яцинович — технологиня харчової промисловості, довгий час працювала на Івано-Франківській кондитерській фабриці. Нині ж займається бізнесом. А квіти — її захоплення.
На шести сотках своєї присадибної ділянки, що в селі Вовчинець, жінка висадила чимало квітучої краси. Декілька років тому зацікавилася півоніями. Поступово знайомилася з тими, хто їх вирощує, купувала нові сорти. Каже: після того, як на городі зацвів десяток перших півоній, з’явився азарт культивувати їх ще. Нині в пані Яцинович 440 сортів та 900 кущів трав’янистих, деревоподібних та гібридних півоній, зокрема й рідкісні та дорогі сорти. Квіти за барвами різні: рожеві, червоні, бордові, коралові, жовті, із десятками відтінків. Усі кущі підписані, а щоб не переплутати таблички, на папері відтворена схема посадки. Інформацію про нові сорти та про те, де їх придбати, прикарпатка дізнається зі спеціальних каталогів та в інтернеті.
“Якщо раніше я дивилася вечорами турецькі серіали, то нині вивчаю все про півонії, — розповідає з усмішкою 73-річна Галина Яцинович. — Квіти висаджую на початку вересня, тоді ж можна їх викопувати та розділяти. Для доброго укорінення півоній потрібна прохолодна погода та вологий грунт. Уже до зими квіти добре приживаються. Помірні морози та сніг їм не страшні”.
Перед тим, як висадити новий кущ, квітникарка робить ямку завглибшки п’ять-сім сантиметрів, і обов’язково додає туди перегною. Запевняє: це добре підживлення, яке сприятиме росту рослини. Навесні, прополовши бур’яни довкола, ще раз “підгодовує” півонії. І зрізає зайві бруньки. Це потрібно для того, аби квітка не витрачала на них сили й “визрів” корінь. Зазвичай пишно квітнути нові кущі починають на третій-четвертий рік. За словами прикарпатки, коли півонія відцвіла і починає опадати листя, треба підрізати її пагони, аби не утворювалася насіннєва коробочка. Бо насіння важливе лише тим, хто займається селекцією.
“Одного разу сиділа я з трьома дітьми та їхніми родинами за святковим столом, поглянула на свої півонії і... засумувала. Бо ж така краса у мене на городі, а її ніхто не бачить, окрім мене, рідних, знайомих та сусідів, — каже жінка. — Тож вирішила, що треба ці півонії показати людям. І ось вже три роки поспіль в одній з крамниць рукоділля та вишивки Івано-Франківська відбувається виставка півоній. Свої квіти показують колекціонери з різних областей. Наприклад, цьогоріч їх представили 35 ентузіастів. Переглянути розмаїття квітучих сортів можна було за добровільний внесок на потреби 76-го батальйону 102-ї окремої бригади тероборони. У минулі роки, якщо був надлишок зрізаних квітів, то їх продавали за донат”.
“Півонії пахнуть дитинством. Асоціюються з домом, теплом і лагідною усмішкою мами. Пригадую, як щороку наприкінці травня ненька готувала мені великий букет з цих квітів і я дарувала його вчителям на свято останнього дзвоника, — зауважує співрозмовниця. — Нині ж рада, що маю можливість не лише показати всю їхню красу іншим, а й допомогти нашим захисникам”.
