Родина Сичів із села Кременець виховує четверо діток. Тато має інвалідність із зору І групи.
“Андрій з Наталею виховують школярів Володимира, Мирославу та Іллю. А Руслан народився у 2024 році. У дитинстві голова родини дістав важку травму, внаслідок якої втратив одне око, на друге бачить лише на 25%. Але Андрій має золоті руки, весь ремонт у хаті поробив сам, — розповідає Руслана Турок, староста Кременця. — На першому місці у Сичів — діти. Торік перед днем Святого Миколая через проблеми з документами родині затримали соціальні виплати. Наталія за те не переживала. Та боліло їй, що на свято малеча залишиться без подарунків, бо всі заощадження якраз пішли на вікно у хаті. І сльози в очах. Я попросила не турбуватись, сказала, щоб діти написали листи до Миколая. То коли вона їх принесла, довго плакала. Зворушило, що діти просили невеликі подаруночки, а також — смаколики для своїх батьків. Звісно, всі їхні бажання були виконані”.
Наталія Сич змалку має хист до кулінарії, особливо добре в неї виходить випічка. Тому жінка часто радувала чоловіка і діток домашніми булочками, пиріжками й хлібом. Також пригощала батьків, сусідів, і всі хвалили її неповторну здобу.
“Торік чоловік запропонував мені пекти й продавати хліб односельцям, а вторговані гроші передавати на потреби армії. Дарма що в нашій родині ніхто не воює, серце болить за кожного захисника, — зауважує Наталія Сич. — Спочатку ми виклали оголошення у групі нашого села в соцмережі. Написали, що ціна хліба символічна — 20 гривень за буханець. Односельці схвально відреагували, стали телефонувати, надсилати замовлення. Дехто не шкодував навіть і 200 гривень донату за випічку. А інші взагалі відмовлялися від хліба, але кошти лишали. Потім дітки улітку стали продавати випічку на зупинці біля траси. Не повірите, деякі машини спинялися й купували буханець за 1000 гривень. Спочатку я щосуботи пекла хліб, а згодом — і кілька разів на тиждень. Сини допомагали на велосипеді розвозити його замовникам. Ще гаряченький, тільки з печі. У 2024-му завдяки продажу хліба вдалось зібрати понад 50 тисяч гривень, а цьогоріч маємо вже більш як 60 тисяч. Кошти передали волонтерам із Луцька на матеріали для маскувальних сіток. Це наш внесок у перемогу”.
За словами господині, пече вона лише білий хліб із борошна, цукру, олії, сухих дріжджів і солі. З одного замісу виходить 18 ароматних хлібин, посипаних зверху льоном чи кунжутом. На початку волонтерської діяльності родина Сичів купувала продукти для випічки за власний кошт. Нині ж нерідко допомагають у цьому староста села і небайдужі.
“Своєю ініціативою сім’я Сичів дуже об’єднала односельців, — додає Руслана Турок. — Нині у Кременці активно плетемо сітки, готуємо тушкованки для військових, проводимо різні акції, щоб допомогти ЗСУ. Адже 70 чоловіків з нашого села боронять державу, четверо, на жаль, загинули”.
Наталія Сич мріє відкрити мініпекарню. Каже, що на власній кухні вже замало місця, адже замовлень щораз більше.
