На уродини до пані Ольги на хутір Григорі, що поблизу села Добромірка, з’їхалася велика родина. Жінка виростила двох доньок, має п’ятеро онуків, сім правнуків та одного праправнука.
Чоловіка Ольги Іщук у 1944 році забрали на війну конвоїри. Відтоді вона його не бачила. Пані Ольга так і не вийшла більше заміж.
У свої 102 роки Ольга Іщук уже пересувається у візку й погано бачить. Але добре чує, має гарну пам’ять. Любить слухати церковні служби та промовляти молитви, які добре пам’ятає. Бабуся каже, що прожила так довго тому, що живе далеко від міста, в умиротворенні й гармонії з природою, нікому не бажає зла... “У кого спокійні нерви, того й хвороби менше чіпляються. Треба спокійно жити”, — каже Ольга Іщук.
“Ми любили приїздити до бабусі на літо, — пригадує онук, священник УГКЦ Олег Іщук. — Вона дуже нас любила, брала з собою до церкви, вчила молитов. І дуже хотіла, щоб хтось із нас став священником. Так склалося, що саме я обрав такий шлях”.
Найбільша мрія довгожительки — щоб швидше закінчилася війна. Пані Оля щодня молиться за наших захисників і дуже хоче дочекатися перемоги.
