Василь Зінкевич серйозно захоплювався танцями, розробляв дизайн сценічних костюмів і конкурував за симпатії дівчат з Назарієм Яремчуко. Нам вдалося зібрати цікаві факти про одного з найнепублічніших українських співаків.
ХОРЕОГРАФ. Ви не повірите, але свій шлях на сцену Василь Зінкевич розпочав як танцюрист. Ще навчаючись у Вижницькому училищі прикладного мистецтва на Буковині, він зорганізував самодіяльний колектив “Смеречина”. Його основу становили студенти, що також цікавились народними танцями. Потім ансамбль “перекочував” до місцевого будинку культури. Там звільнилось приміщення бібліотеки, де й обладнали балетний клас. Зі станками, дзеркалами тощо.
Згодом артисти-аматори стали активно їздити з концертами і брати участь у конкурсах та фестивалях. Причому не тільки на обласному чи регіональному рівнях, а й на республіканському. Один із таких виступів — у 1964 році в “Жовтневому” палаці у Києві — було зафільмовано. Завдяки цим унікальним кадрам можна побачити, як вправно танцював Василь Зінкевич, який виконував роль лісоруба.
“Зверніть увагу, який він там артистичний, гнучкий, спортивний, — каже “Експресу” нинішній художній керівник “Смеречини” Геннадій Звягінцев. — Комусь, щоб досягти такого рівня майстерності, потрібні були роки репетицій та підказки педагогів, а Василь Іванович — не маючи професійної освіти — досягнув усього сам. Що значить талант! І взагалі — його вклад у хореографію — величезний...”
СПIВАК. Ім’я Василя Зінкевича нерозривно пов’язане з ВІА “Смерічка” Левка Дутковського. “Восени 1969 року він якраз повернувся з армії, — пригадує солістка культового ансамблю Марія Ісак. — Його першою піснею була “Сніжинки падають”, яку зняли для новорічної телепрограми. А потім уже візитівками стали “Червона рута” й “Жовтий лист”...
Знаєте, з ним легко працювалося і він завжди був готовий допомогти. Згодом, коли в “Смерічку” прийшов Назарчик, той не раз казав: “Дівчата, ви більше любите Василя, ніж мене”. Ми справді були прихильніші до Зінкевича, ніж до Яремчука, бо останній ще був “малолітка”. (Сміється). Натомість Василь — такий статний хлопець!”
МОДЕЛЬЄР. В училищі прикладного мистецтва Василь Зінкевич вивчав художню обробку металу. Проте його інтереси були набагато ширші, ніж просто чеканка. Він малював декорації для будинку культури, а ще робив сценічні костюми для “Смеречини”. Їх на початках шили зі списаних... простирадл, на яких зображали орнаменти, вишивку і т. д.
“Василь Іванович уже тоді проявив себе як художник-дизайнер, готовий до творчих експериментів, — розповідає Геннадій Звягінцев. — Потім же він створював перші костюми для учасників “Смерічки”. Крім того — для Софії Ротару, з якою товаришував. Наприклад, на фестивалі у “Сопоті-74” співачка виступала в одному з них... Знаєте, якби Зінкевич мав більше можливостей, то став би українським П’єром Карденом!”
БАТЬКО. Приватне життя зірки покрите завісою таємничості. Проте відомо, що дружина Василя Зінкевича також була творчою особистістю — співала в хорі. Серед інших дівчат, які задивлялись на легеня з неслухняною чуприною, він уподобав Людмилу. В шлюбі народилося двоє хлопців: старшого, як батька, назвали Василем, а молодшого — Богданом.
Однак невдовзі сімейний човен наскочив на рифи. Що там було і як, можна тільки гадати, але життєві стежки подружжя розійшлися. “Василь Іванович взяв дітей і пішов, — ділиться Геннадій Звягінцев. — Тобто не дружина пішла від нього, а він від неї. Тоді сини були маленькими — мали десь 3 — 5 років. Відтак Зінкевич сам їх виховував... До слова, сьогодні один із хлопців — на фронті, тож батько дуже переживає”.
ЛЕГЕНДА. Народний артист України й нині гастролює. Звісно, не настільки часто і активно, як колись, але кожен такий виступ — справжній подарунок для його шанувальників. Минулого року, наприклад, Василь Зінкевич брав участь у серії концертів з Іваном Поповичем, котрий відзначав 75-ліття.
“Я запропонував назвати спільну програму “Дві легенди”, — мовить співак. — Проте Василь Іванович не одразу погодився. Каже: “Легенда — це Ротару або ж ансамбль Вірського. Тобто він скромний до нестями. Навіть не захотів з нагоди 80-річчя проводити концерт за участю колег, які готові були приїхати без гонорарів. До слова, на моєму ювілеї він теж виступав безплатно. Що тут скажеш — альтруїст!”
“Я його дуже люблю, — признається народна артистка України Алла Кудлай. — Василь вражаючий співак і взагалі — у нього талант від Бога. Маємо про це не забувати й цінувати. Таких людей у нас дуже мало...”
“Говорячи про Зінкевича, не використовуватиму слова “геніальний”, бо його слід вживати дуже обережно, — зазначає поет Вадим Крищенко, пісня якого “Хай щастить вам, люди добрі” давно в репертуарі ювіляра. — Проте він — Великий Майстер своєї справи. Що довів за багато років на сцені... Бажаю Василеві брати приклад з мене (усміхається) та дожити до 90-ліття, а потім — і до ста років!”
