Із перших днів повномасштабного вторгнення Марія Залавська з Коростишева, що на Житомирщині, допомагає захисникам — власноруч в’яже теплі речі, які так потрібні на передовій. У січні цього року бабуся відзначила столітній ювілей!
“Марія Карлівна виросла у селі Осиковий Копець. Нелегким було її дитинство. Голод у 1933-му, сталінські репресії. Батька розстріляли, а матір засудили на заслання. Тому дітьми опікувалась родичка, — розповідає її односельчанка Надія Меленець. — Лише через шість років матері дівчинки вдалося повернутись додому. Часи тоді були важкі, післявоєнні. Аби заробити на життя, вона вишивала й продавала на ринку в’язані безрукавки.
У 1948 році Марія Карлівна вийшла заміж і народила трьох дочок. Працювала в дитячому садочку нянею, а потім — на кухні. Коли пішла на пенсію, співала в місцевому хорі. Жінка вже давно вдова, поховала двох дочок. Та разом з нею живе третя, Ольга. Ще одна втіха для бабці — шість онуків, десять правнуків і троє праправнуків”.
Ще в другому класі Марія Залавська навчилася плести гачком. Тому в неї завжди були шапки ручної роботи. У скрутні часи взялася за спиці й в’язані шкарпетки обмінювала на продукти. А згодом подруги й знайомі замовляли в неї модні берети, шарфи, шапки.
“Ось уже майже три роки плетемо разом килимки-подушки для наших захисників, на яких можна як лежати, так і сидіти. Вони теплі й зручні. Розплітаємо вовняні речі, які приносять нам небайдужі, завдяки цьому маємо пряжу. За тиждень виходить по три — чотири килимки. Коли назбируємо декілька десятків, відправляємо на передову. Крім того, мама в’яже для воїнів рукавиці, шапки, утеплені пояси, шкарпетки. Навіть у свята працює, перед тим звертаючись до Господа, щоби простив її за це, — додає дочка Ольга Король. — Бійці через волонтерів передають слова вдячності, бажають мамі довголіття. А вона щаслива, що її праця потрібна”.
