Робота кипить чи не щодня від ранку до пізньої ночі.
“Допомагаємо фронту після повномасштабного вторгнення — купили вже 70 дронів, чотири автомобілі. Не один десяток рейсів здійснили, аби відвезти на передову амуніцію, продукти, ліки, — розповідає місцевий волонтер Дмитро Кімлик. — Три місяці тому до нас звернулися жительки села Ягнятин і сказали, що хотіли б долучитись до нашої благородної справи. Запропонував їм готувати їжу, всі складники для цього маємо, зокрема м’ясо, адже спеціально купуємо свиней і колемо, аби готувати для бійців смаколики. Жінки відразу погодились, і процес пішов. Готують страви у п’яти будинках. Кожна жінка має основну роботу, але коли б не подзвонив, що, наприклад, на завтра їде машина і треба приготувати щось, ніколи не відмовлять”.
За словами Дмитра Кімлика, меню волонтерок таке, що може позаздрити кожен ресторан, — тут і печена птиця, биточки, котлети, домашній хліб, вареники, макарони по-флотськи, паштет.
“Взимку готували холодець та кров’янку, які дуже засмакували захисникам. Одна з їхніх улюблених страв — бублики із м’ясом. Це і смачно, і ситно, — каже далі співрозмовник. — Якось місцева жінка, в якої на фронті зник безвісти чоловік, передала нам вісім гусок. То їх господині запекли і завезли хлопцям. Полюбляють наші воїни також голубці, пиріжки з лівером і сало з часником. Їх готує Катерина Щерба, в якої служать у ЗСУ зять та двоє онуків. Коли вони з Авдіївки вийшли, то вона так раділа, що дочекалась їхнього дзвінка. Готує на фронт і Ольга Алексеєва — переселенка із Сіверська, що у Бахмутському районі. Вона вже рік живе у нашій громаді. Каже, що допомагатиме війську аж до перемоги, щоб потім не було соромно нашим дітям в очі дивитись”.
Всю їжу ягнятинські господині готують безпосередньо перед відправленням на фронт і фасують.
“Після поїздки показую фото та відео, де бійці дякують за страви, передають вітання нашим кулінаркам. Це мотивує господинь. Бажання бути корисними об’єднало та ще більше здружило наше село”, — певен Дмитро Кімлик.
