В Україні стартував проект із впровадження у школах системи соціально-емоційного та етичного навчання (СЕЕН або SEE Learning). У ньому беруть участь 26 загальноосвітніх закладів. Учні цих шкіл разом із традиційними знаннями отримуватимуть додатковий бонус — вчителі прививатимуть їм цінності, які, на думку ініціаторів проекту, повинні допомогти дітям самореалізуватися і стати щасливими в житті.
Ідею соціально-емоційного навчання запровадив американець Деніел Гоулман — відомий психолог, письменник і науковий журналіст The New York Times. За 18 років використання його методу виявилося, що в 270 000 школярів, які брали участь в експерименті, академічна успішність покращилась на 11%, а бійки та цькування стали рідшими на 10%.
Тепер програму соціально-емоційного та етичного навчання почали активно впроваджувати в багатьох країнах світу. Разом з Україною проект тестують у школах Індії, Бразилії, Великої Британії, Швеції, Швейцарії, Австралії.
Що ж це за нова програма і як її втілюватимуть на практиці? Про це ми запитали у Дрогобицькому ліцеї, який бере участь в проекті.
"Ми співпрацюємо з вчительською спільнотою EdСamp, яка, власне, разом із Міністерством освіти і науки впроваджує новації, — розповідає Світлана Мала, директорка Дрогобицького ліцею № 4 імені Лесі Українки. — Мета нової програми — змінити в школах емоційну атмосферу, ставлення учнів до вчителів, до процесу навчання, один до одного, а також самих до себе. Впроваджуватимуть її кількома способами: через окремі уроки та виховні години, а також через різні види позакласної діяльності".
Одне із занять, наприклад, має назву "Вивчаємо самопочуття". На ньому вчитель розповідатиме про роль відчуттів та нервової системи у житті людини і пропонуватиме учням різні варіанти взаємодії із собою. Наприклад, може попросити дітей, аби вони описали, що відчувають, коли стоять на сонці, або ж запропонувати взяти до рук й охарактеризувати будь-яку річ із парти.
Ще один приклад уроку — "Тарасик і зона стійкості". На ньому дитина вчитиметься розуміти і себе, й інших. На занятті вчитель пояснюватиме, що таке психологічна зона стійкості або, як ще її називають, зона "все гаразд", і чому важливо у ній залишатися. Розповідатиме про те, як стрес може вибити з неї і як це впливає на навчання і стосунки з іншими. Тему пояснюватиме на прикладі ляльки Тарасика, який потрапляє в різні труднощі і постійно вибивається із зони стійкості, відчуваючи при цьому низку негативних емоцій. Діти вчитимуться розуміти "почуття" Тарасика і таким чином, стверджують педагоги, розвиватимуть свої м'які навички, ставатимуть добрішими і терпимішими до інших.
Варто згадати і про таку вправу, як "заземлення". Варіантів її виконання чимало. Наприклад, учень може мати із собою на занятті якусь річ, що пов'язана із його теплими спогадами (іграшка, ручка тощо), і в стресових ситуаціях торкатися її, згадуючи про щось приємне. Таким чином, стверджують педагоги, він заспокоюватиметься, а в спокійному стані і вчитися значно легше.
"Програма соціально-емоційного та етичного навчання — це виховання розуму через серце, — каже Світлана Самойлик, заступниця директорки ліцею. — Досі ми не приділяли достатньо уваги емоціям, тому, можливо, і не вміємо співпереживати іншим. Як і не вміємо вчасно повернутися у власну зону стійкості. Нова програма навчання повинна це змінити".
Експеримент триватиме п'ять років. Якщо він дасть належний результат, то Міністерство поширить програму на всі школи України.
Пропонуємо також вашій увазі текст про те, як люди, що не бачать, долають труднощі та стереотипи.
