Восьмирічна Маргарита Шкодич із Сарн, що на Рівненщині, — наймолодша з-поміж 14 стипендіатів, серед яких — школярі, студенти, курсанти. Учениця поділилася секретами успіху у вивченні улюбленого предмета.
Батьки дівчинки працюють на залізниці, саме вони змалечку прищепили їй любов до рідної мови. “Мама завжди каже, що наша мова — наймелодійніша і найчарівніша. А тато запевняє: мова є нашим спадком і найбільшою цінністю”, — ділиться Маргарита Шкодич, учениця 3-Г класу Сарненського ліцею №1 імені Т. Г. Шевченка.
І хоч серед улюблених предметів школярки не лише рідна мова, яку третьокласники вивчають шість годин на тиждень, але й “Я пізнаю світ” та математика, вчителька запропонувала їй взяти участь у Міжнародному конкурсі знавців української мови імені Петра Яцика. Учениця одразу ж погодилась. “Адже я люблю українську мову. Це мова моїх батьків, нашого народу, Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка. Переконана: хто не любить української мови, той не українець”, — по-дорослому розмірковує співрозмовниця.
“У Маргарити — великий потенціал і жага до знань, на уроках у неї очі блищать, — зауважує Жанна Сказько, вчителька початкових класів. — У підготовці до конкурсу допоміг проєкт “Інтелект України”, за яким ми працюємо на уроках. Крім того, вона мала додаткові заняття — перед уроками й після. Це була титанічна робота”.
На конкурсі за годину треба було виконати чотири завдання. Зі слів Маргарити, чи не найважче було згадати фразеологізми зі словами “легко” і “важко”, адже їх дуже мало. Але дівчинка не розгубилась і написала: “Важко в навчанні — легко в бою”. А під час останнього завдання потрібно було скласти з літер слова “милозвучність” якнайбільше інших слів. Маргариті вдалось скласти 31 слово, серед яких, зокрема, лимон, ніс, тінь, звіт, сіль, ніч, млин, вись, віл, мить...
Із наступного навчального року юна мовознавиця отримуватиме щомісячну президентську стипендію в розмірі 1420 гривень. Школярка запевняє, що про нагороду не думала: “Мені подобається навчатись, розвиватись, дізнаватись щось нове”.
“У нашому класі є добра традиція — діти діляться своїми творчими роботами. Ми влаштовуємо виставки, а вірші чи твори зачитуємо, — каже вчителька. — Маргариті дуже добре вдається писати казки, однокласники люблять їх слухати”.
А восьмирічна школярка додає: “Одна з моїх улюблених книжок — “Чудове Чудовисько” Сашка Дерманського. Можливо, колись і я стану письменницею”.
