35-річна Ярослава Кравченко, засновниця та директорка “Дикого Театру”, каже, що вже давно перестала публічно спілкуватись російською, яку була змушена вивчити під тиском обставин ще у 13 років. Утім із друзями вона ще розмовляла “язиком”. До 22 лютого. Цю дату можна назвати Днем відмови українців від російської. Адже саме 22 лютого стартувала масштабна хвиля відмови від російської. А спровокувало її звернення путіна, який “визнав” так звані “ЛНР” і “ДНР”.
“Вранці 22 лютого відомий в Україні архітектор (російськомовний. — Авт.) запустив хвилю, що стрімко покотилась соцмережами, — каже співрозмовниця. — Він написав, що переходить на українську. Сотні відповідей: “Я теж”. От і я остаточно вирішила для себе, що відмовляюсь від російської повністю.
Багато моїх знайомих, які теж вирішили стати україномовними, хвилювались, як же вони спілкуватимуться, адже не знають добре солов’їної. Але коли починали говорити — виявилося, що в них чудово виходить! Українська у нас у крові, треба тільки про це собі нагадати. І саме зараз — найкращий час!”
Аби вдосконалювати свою мову, Ярослава складає словничок цікавих українських слів і вводить їх у вжиток. “Маю три правила, які спонукають сміливіше спілкуватись українською, — додає вона. — Перше — не боятися робити помилки. Друге — встановити на телефоні українську як основну мову. Третє — дивитись закордонні фільми з українським дубляжем”.
48-річна Олена Рафеєнко із Запоріжжя з дитинства розмовляла російською. Тепер перейшла на українську, яку розуміла, але рідко використовувала в спілкуванні.
“Я вважаю, що перехід на українську допоможе мені бути більш свідомою громадянкою. Кожне моє слово тепер нагадуватиме мені, що ми, українці, маємо власний шлях. А змотивував мене до цього рішучого кроку один із дописів у стрічці новин. Побачила, що хлопчина перейшов на українську, й подумала — я також хочу!”
Олена перевела на українську всі робочі чати та особисте листування — для вдосконалення мови на практиці.
45-річна Надія Ром, викладачка живопису, все своє свідоме життя розмовляла російською.
“Я народилась у російськомовній родині на Полтавщині, а згодом переїхала з батьками до Таджикистану, — каже Надія. — У 2014-му, після подій на Майдані, я почала розмовляти українською. Утім лише там, де це було необхідно: наприклад, у державних установах, із тими, хто до мене звертався українською... Але в побуті послуговувалась російською.
Усе змінилось після перегляду відео з виступом путіна, де він заявив про “визнання” так званих “ДНР” та “ЛНР”.
Надія Ром каже — коли почула слова агресора, їй стало настільки огидно, що вирішила більше не спілкуватись тією ж мовою, що й він.
“Як би кумедно не звучали іноді мої висловлювання, як би я не помилялась — більше ні слова російською! — каже Надія. — Я робитиму все, аби моя українська ставала щодня кращою”.
Мовний експерт Андрій Шимановський каже — в останні дні до нього звернулось понад сотню українців, які хочуть навчитись солов’їної. “Особливо багато людей написали після того, як побачили звернення путіна”,
— каже він.
Андрій каже, що виокремив декілька порад для охочих знати солов’їну.
“Спробуйте виписувати помилки, які за собою помічаєте. Це збільшить шанси не допускати їх знову. Переведіть усі гаджети на українську, читайте новини українською. Влаштовуйте зустрічі (онлайн чи вживу) з рідними й друзями, під час яких говоріть лише українською. Знайдіть україномовних друзів для листування солов’їною”, — радить він.
Ми ж закликаємо всіх україномовних українців допомагати тим, хто нині переходить на солов’їну з російської. Не критикуйте за помилки, а підставте дружнє плече у боротьбі на мовному фронті.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про українців, які повертаються з-за кордону, аби захищати Батьківщину