33-річна Наталія Шевченко, родом з маленького села Саша на Вінниччині, вразила суддів конкурсу пекарів The Great Canadian Baking Show своєю майстерністю. Пекти торти, пироги й інші смаколики її навчила мама. Про шлях до титулу “найкращий пекар-аматор Канади” Наталія поділилась з нашими читачами.
— Наталіє, як ви потрапили до Канади?
— Познайомилась в інтернеті з чоловіком з Канади, після піврічного листування він прилетів до України. Майклові дуже сподобалося у нас — так сильно, що в нас на батьківщині називає себе Михайлом! (Усміхається). Потім я полетіла до нього в гості в Едмонтон, це було три роки тому. Тоді ми й вирішили одружитись.
— Як давно захоплюєтесь випіканням?
— Ще в дитинстві часто просила маму щось разом спекти, тому щовихідного ми освоювали рецепти традиційної української випічки. Крім того, допомагала бабусі пекти хліб. А от експериментувати з новими рецептами мені допомагав батько, він і нині полюбляє пекти торти. Протягом першого року в Канаді я чекала на робочу візу. Сидіти без діла не вмію. От і стала пекти. Якось Майкл взяв на роботу мій медівник, аби пригостити співробітників (чоловік займається електрикою, встановленням сонячних панелей). Усі були вражені смаком! Тоді я стала пекти солодке на замовлення. Навіть коли влаштувалась на роботу секретаркою в інженерну компанію, не відмовилась від свого захоплення.
— Як виникла ідея взяти участь у конкурсі пекарів The Great Canadian Baking Show?
— Якось ми з Майклом пішли провідати стареньку сусідку, яка має українське коріння. Тоді почули по телевізору рекламу про набір на конкурс пекарів-аматорів. Чоловік порадив подати заявку, я засумнівалась, але він наполіг. Згодом мене запросили на кастинг, я спекла медівник. І не прогадала! Також на кастингу потрібно було ще спекти булочки на соді. Я це зробила. Через декілька днів мене повідомили, що я пройшла в десятку найкращих — єдина іноземка серед канадців! Це були неймовірні емоції!
— Важкі були завдання на конкурсі?
— Усього було вісім епізодів по три завдання у кожному. Для прикладу, під час першого епізоду ми мали спекти торт у формі свого щасливого числа. У мене була вісімка, я спекла її з медових коржів із сирним кремом на білому шоколаді й прикрасила червоними маками — ці квіти символізують Україну. Від вигляду й смаку моєї вісімки судді були в захваті.
Ще одне із завдань — спекти щось смачне у формі прапора однієї з провінцій Канади. Я обрала прапор провінції Альберта, де живу з чоловіком. Цей стяг нагадує Україну, адже там є колоски пшениці, земля, гори й небо. Я приготувала двоповерховий торт і стала зіркою того епізоду.
Останнім завданням було спекти копію відомої у світі статуї. Я обрала статую Батьківщина-Мати, що стоїть на березі Дніпра у Києві. Судді були вражені схожістю. Ось так я й виграла.
— Як змінилось ваше життя після перемоги?
— Я далі захоплююсь випічкою, щоп’ятниці приношу співробітникам щось смачненьке, вони вже звикли до цього. Майкл каже, що переїв солодкого, проте щоразу все одно куштує смаколики (сміється). Своє майбутнє планую напряму пов’язати з випічкою — можливо, колись стану власницею солодкого бізнесу.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як волонтери печуть солодощі, а на виручені за них кошти допомагають потребуючим односельцям.
