51-річна жінка очолює сумське відділення єврейського фонду “Хесед-Хаїм”. У березні вона організувала евакуацію людей із рідного міста, яке рашисти нещадно обстрілювали. Тоді вдалося вивезти близько 200 осіб, серед яких — люди з інвалідністю.
“Зробити це було нелегко, — каже пані Єлизавета. — Особливо — знайти транспорт для евакуації. Адже водії через обстріли, що не припинялися, боялися їхати. Вивезти охочих нам вдалося лише з другої спроби. Це були люди різних національностей. Спочатку біженці вирушили до Полтави, а далі — в інші міста України й за кордон”.
Жінка каже, що не вважає свій вчинок подвигом. Хоча й ризикувала життям. Мовляв, на її місці кожен вчинив би так само. Втім, коли про це дізналися за кордоном, в Ізраїлі, то запросили на відзначення Дня незалежності до Тель-Авіву.
“Було дуже багато претендентів запалювати один із вогнів на святкуванні, але вибрали мене, — каже пані Шерстюк. — Чесно, це була така несподіванка! Я відчувала неймовірну гордість — і за незламний Ізраїль, який ось уже 74 роки щодня захищає свою незалежність, і за мою рідну Україну, яка змушена боротися з фашизмом сьогодні”.
До речі, на церемонії жінка виступала українською мовою. Для неї, каже, це було принципово. Після виступу до Єлизавети Шерстюк підходили незнайомі люди й казали, що пишаються нею та підтримують нашу країну. Хоча доводилося зустрічати і таких, хто кидав фрази на кшталт “не все так однозначно у цій війні”.
“Таким я радила приїхати в Україну й відвідати наші зруйновані міста: Бучу, Ірпінь, мої рідні Суми”, — каже пані Шерстюк.
Нині жінка разом з іншими волонтерами далі займається гуманітарною допомогою, розподіляючи її серед місцевих мешканців, насамперед маломобільних. “Адже людей, які потребують допомоги, дуже багато”, — каже пані Єлизавета.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, коли Україна піде у великий контрнаступ
