Перші сто днів війни переконали навіть затятих скептиків у тому, що українська армія здатна успішно оборонятися. Втім не треба бути військовим експертом, щоб зрозуміти головне: для перемоги у цій нав’язаній нам війні, для звільнення окупованих територій потрібно дещо більше. Українська армія має перейти в контрнаступ і відкинути ворога за межі державного кордону України.
Задача непроста, зважаючи на те, що нам не вдалося це зробити за попередні вісім років війни. Втім непроста — не означає неможлива, особливо беручи до уваги той факт, що наша армія зрештою почала отримувати вкрай потрібне важке наступальне озброєння від західних партнерів. Очевидно, що ця мить, коли наші воїни мають піти у вирішальні атаки, наближається. Зрозуміло і те, що ціна такої наступальної операції може бути дуже високою.
Тож за яких умов ЗСУ перейдуть у контрнаступ для звільнення наших територій? Розмірковуємо над цим зі співголовою Консультативної ради з питань міжнародної безпеки OSAC Україна, полковником Сергієм Грабським, полковником запасу, військовим аналітиком Олегом Ждановим, військовим експертом Українського інституту майбутнього Іваном Ступаком і керівником Українського центру безпеки та співпраці Сергієм Кузаном.
— Якими мають бути передумови для початку великого наступу української армії?
О. Жданов:
— Головна передумова одна — достатня кількість наступального озброєння для Збройних сил України. Якщо отримаємо його, зможемо створити боєздатне угруповання, здатне виконати найскладніші задачі.
С. Грабський:
— Перехід до контрнаступу також має розгортатися на фоні вигідної для України геополітичної обстановки, економічного послаблення росії (тенденції до цього вже спостерігаємо) і створення всіх військових передумов. Зокрема, закони військової науки кажуть: для здійснення наступу треба мати чисельну перевагу над противником. Повну перевагу в нашому випадку здобути нереально, але ми можемо виграти у темпі зосередження військ на потрібних напрямках. Також для успішного наступу необхідні захищений повітряний простір (аби противник не міг бити по наших наступальних лавах, використовуючи авіацію) і забезпечення вогневої міці, яка б підтримувала наступальну операцію. Від того, як швидко і як багато зброї до нас приходитиме, Генштаб ЗСУ і прийматиме рішення щодо можливості початку наступу.
— Коли ж він може розпочатися і скільки триватиме?
О. Жданов:
— Ми сподівалися, що вся необхідна нам зброя надійде до кінця травня. Але США розтягнули голосування за лендліз аж на два місяці. На сьогодні програма працює, і судна з озброєнням прямують до Європи, тому першу партію чекаємо вже у середині червня.
С. Грабський:
— На мій погляд, підготовка до масштабного контрнаступу може тривати ще декілька місяців. Так, якщо вже завтра нам почне надходити техніка, якої ми потребуємо, то для зосередження достатньої кількості, опанування її фахівцями, створення системи логістики, обслуговування та ремонту, знадобиться від двох до п’яти місяців. У вимірах оперативно-стратегічного масштабу мова йде про 3 — 5 місяців за умови, якщо динаміка на фронті буде така ж, як тепер.
С. Кузан:
— До максимально потужного наступу перейдемо, коли досягнемо паритету у силах і засобах. Ще місяць тому ми планували швидко перейти в контрнаступ. Та не всі країни виконали свої зобов’язання. Це й зупинило наступ.
— Чи не забракне Україні військових?
С. Грабський:
— Ні, з особовим складом проблем не буде. Ми ще не до кінця використали мобілізаційний потенціал.
С. Кузан:
— Територіальні центри комплектації звітують, що наразі кількість охочих захищати Україну значно перевищує наші можливості забезпечити їх озброєнням. Нині на полігонах тренуються фахівці, які будуть готові стати до бою, щойно ми отримаємо достатню кількість зброї. Ми виграємо в росії у професіоналізмі військових і їхній мотивації.
Нині на полігонах тренуються фахівці, які будуть готові стати до бою, щойно ми отримаємо достатню кількість зброї.
— Загальноприйнятою є думка, що сторона, яка наступає, завжди несе значно більші втрати, ніж та, що обороняється. То якою може бути ціна наступу для України?
О. Жданов:
— Така аксіома діяла в Другій світовій війні. Але наразі Україна здатна вести війну четвертого покоління, коли втрати особового складу залежать від технологічної оснащеності Збройних сил, наявності нових зразків озброєння і тактики ведення бойових дій.
У 2020 році під час 44-денної війни за Нагірний Карабах при активних наступальних діях Азербайджан зміг досягти рівня втрат у співвідношенні 1:1. У нас може бути так само.
С. Грабський:
— Наше командування виходить на концепцію так званого безконтактного бою, коли завдяки дальності, масованості стрільби, ефективності й точності використання сил та засобів ми мінімізуємо втрати з нашого боку, але натомість збільшуємо обсяги ліквідації потужностей ворога.
До того ж постулат про більші втрати сторони, що наступає, не завжди працює. Наприклад, у Бородинській битві російські війська, які оборонялися, примудрилися отримати значно більші втрати, ніж противник — французи.
— Якими можуть бути максимальні та мінімальні цілі контрнаступу?
С. Грабський:
— Наша максимальна стратегічна ціль — звільнення від противника всієї території України та вихід на державний кордон з рф, ліквідація присутності окупанта на нашій території.
О. Жданов:
— А ось мінімальною ціллю наступу може стати звільнення територій, окупованих після 24 лютого. Щоправда, я сумніваюся, що це тепер уже задовольнить суспільство. Українці прагнуть повернутися на державні кордони, встановлені в 1991 році.
— З яких фронтів може початися наступ?
С. Грабський:
— Ситуація динамічно розвивається, і те, що має вигляд доцільного сьогодні, може перестати бути таким завтра. Наразі про це говорити зарано.
— Якою може бути відповідь росіян на наступ України?
І. Ступак:
— Вони можуть повторно розіграти наступ на Київ, аби відволікти українські війська з інших напрямків. Саме тому путін і не полишає спроб схилити до прямої війни лукашенка.
С. Грабський:
— Відповідь росіян залежатиме від того, якими силами й засобами вони володітимуть на той час. На сьогодні противник зосередив переважну більшість своїх військ на Донбаському напрямку. На решті напрямків ворог має мінімальну перевагу над ЗСУ — співвідношення українського особового складу до російського становить 1:1,2. Тому не думаю, що ворог зможе зосередити достатні потужності, щоб, скажімо, знову рушити в напрямку Києва.
— Чи є альтернативний варіант повернення наших територій?
О. Жданов:
— Росія не піде на будь-які поступки. Та й ми добре знаємо, що будь-яка домовленість з рф — це лише відтермінування нової війни. Путін використає 2 — 3 роки перерви, аби зібрати нову армію і відновити наступ на Україну. Поки при владі ті, хто поділяє мрії російського фюрера про відродження радянського союзу, для нас залишатиметься загроза.
С. Кузан:
— Росіяни не віддадуть нам нічого добровільно, бо це означатиме кінець росії. Повернути наші території можна, лише змусивши ворога піти. Тому головний наш перемовник щодо деокупації — саме зброя і міць ЗСУ.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як 45-річний Аріф Багіров вибирався із Сіверськодонецька на велосипеді
