Олександр працює в одній з пекарень міста Бергена, а його 45-річна дружина Ірина влаштувалася на роботу водійкою автобуса. Подружжя емігрантів розповідає читачам “Експресу” про особливості життя та праці в Норвегії.
“За фахом я — провідник поїзда. Втім ні в Україні, ні за кордоном (деякий час чоловік був заробітчанином в Іспанії, трудився на будівництві) знайти роботу за фахом я не міг. Тоді вирішив, що хочу змінити фах кардинально. В Іспанії пішов на курси пекарів, де отримав міжнародний сертифікат”, — каже Олександр.
Тоді чоловік вирішив обирати країну для еміграції. Проаналізувавши різну інформацію, зупинився на Норвегії. І взявся самотужки вивчати мову цієї країни.
“Я вирішив переїхати у Берген і шукати можливості підробітку на місці. Мені вдалось знайти вакансію для себе самотужки — за 15 днів”, — каже він. Чоловік знайшов роботу на сайті норвезької біржі праці — finn.no/job/browse.html
“Тут вказують усі доступні вакансії, які є у Норвегії. Резюме можуть подавати і мігранти, і громадяни Норвегії, — каже чоловік. — Там я побачив вакансію пекаря у Бергені. Пішов на співбесіду. Оскільки мовою володів на початковому рівні, то говорив з роботодавцем англійською. Він запитував про те, де я працював раніше, які кулінарні курси проходив, за яку роботу в пекарні можу відповідати, чи планую вивчати мову та як довго хочу перебувати у Норвегії”.
Були три ключові причини, завдяки яким чоловікові вдалось отримати посаду. “По-перше, в Норвегії бракує пекарів. По-друге, я мав сертифікат про проходження відповідних курсів. По-третє, я добре володію англійською мовою”, — каже чоловік.
Олександр вирушив до Норвегії, скориставшись безвізом. Коли він влаштувався на роботу, тоді звернувся у міграційну службу країни — там йому видали дозвіл на працю для громадян із країн поза ЄС.
“Для цього я пред’явив трудовий контракт (на 9 місяців) із роботодавцем, — каже чоловік. — Тепер щороку отримую такий дозвіл на рік, продовжуючи контракт із роботодавцем”.
Олександр працює 5 днів на тиждень, по вісім годин. За годину отримує 195,21 норвезької крони (19,5 євро). “Така мінімальна ставка за годину в Норвегії, — каже Олександр. — Із зарплати також вираховують 30% податків на медичне страхування та відпустку. Відпускні дорівнюють двом заробітним платам”.
Пекарня, у якій працює Олександр, пече хліб різних видів — пшеничний, бездріжджовий, житній, з висівками та безглютеновий. Також тут готують булочки з різними начинками, круасани й тістечка.
ПОЇСТИ БЕЗПЛАТНО У РЕСТОРАНІ? ТАК, БЕЗ ПРОБЛЕМ
Дружина Олександра також мігрувала до Норвегії. Роботу вона шукала онлайн, ще перебуваючи в Україні. Одразу ж вирішила працювати водійкою автобуса — адже дізналась, таких фахівців у країні бракує. Тим паче, що і знайомі чоловіка у Бергені підтверджували — саме такі професіонали дійсно затребувані і в їхньому місті.
“Тож в Україні я пішла на курси водіння, склала екзамени на категорію D. З цим посвідченням водія і вирушила до Норвегії, де передусім почала вивчати мову — щоби працювати, мені треба було здобути рівень В1, — розповідає Ірина. — Курси норвезької для досягнення такого рівня обійшлись мені у 3500 євро.
Далі я відправила своє резюме фірмі-перевізнику. Туди долучила, зокрема, копію паспорта, сертифікати про проходження мовних курсів та копію водійського посвідчення. Невдовзі мене запросили на співбесіду, а потім призначили екзамен із водіння”.
Перша частина екзамену була теоретичною. Українка мала виконати тест на знання правил дорожнього руху в Норвегії. “У цій частині я зробила лише одну помилку, — каже Ірина. — Друга частина екзамену була практичною — я мала показати свої навички керування великим пасажирським автобусом. Екзаменатор оцінив мої вміння на відмінно. Так я і отримала роботу”.
Аби вивчити норвезьку мову з нуля, Ірині знадобилось пів року.
Графік роботи в Ірини не стабільний. Загалом, на тиждень вона має відпрацювати 35,5 години. “Нині я працюю так — у перший тиждень 5 днів із 4-ї до 10-ї ранку, другий — із 14.00 до 20.00, а третій — 3 го-
дини вранці та 3 години після обіду, — ділиться досвідом роботи Ірина. — Зарплата водіїв автобусів погодинна — 200 крон (19,98 євро). Також нам доплачують 40% за роботу у вихідні та 20% за роботу після 18.00. Навіть попри високе оподаткування, заробітки доволі пристойні”.
Нині Олександр та Ірина орендують у Бергені квартиру за 600 євро на місяць. А спершу чоловік жив у студентському гуртожитку — таке право отримав, пішовши на мовні курси. “Кімната в гуртожику тоді мені коштувала 250 євро на місяць, — каже він. — Тож, пішовши на ці мовні курси, я економив на житлі, адже оренда квартити обійшлась би мені як мінімум удвічі дорожче. До речі, в Бергені працюють також соціальні ресторани, які годують безплатно пенсіонерів та малозабезпечених осіб. Часто там харчуються і заробітчани. У такі ресторани доправляються продукти, в яких за два дні збіжить термін придатності, з інших закладів”.
Перший час Олександр також харчувався у таких ресторанах. “Та мені було соромно ходити туди щодня, аби поїсти безплатно, тому я деякий час куховарив в одному з таких ресторанів як волонтер”.
За підрахунками Олександра Мартинюка, якщо купувати продукти в супермаркетах, то на харчування у Норвегії у місяць треба витратити приблизно 1000 — 1500 євро. “Буханка хліба коштує приблизно 30 крон (97 грн), свинина — 69 (213 грн) за кілограм, десяток яєць — 25 крон (77 грн), молоко — 19 крон (59 грн) за літр, цукор — 18 крон (56 грн) крон за кілограм. Усі продукти дуже якісні, а ціни вже не здаються такими високими, коли маєш хорошу роботу”.
ЗНАЙОМІ ТУТ ЧАСТО ВДАЮТЬ, ЩО НЕ ЗНАЮТЬ ТЕБЕ
Олександр та Ірина кажуть — спершу їм було важко звикнути до менталітету норвежців, які є закритими людьми.
“Довіру норвежця треба заслужити. А зав’язати дружбу з ним — непросто, на це потрібен час, — каже Олександр. — Уявіть: ви з колегою цілком нормально спілкуєтесь на роботі, а потім якось перетинаєтесь на вулиці, а він навіть не вітається, вдає, що не бачить тебе абощо. Спершу мене це навіть ображало. Але потім я зрозумів — це просто такий норвезький менталітет. Водночас така закритість норвежців зовсім не означає, що вони не здатні допомагати іншим — навпаки, вони радо надають допомогу, коли це комусь потрібно”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, що і навіщо вигадує Росія про пережите нами у 1930-ті
