Із самого ранку на подвір’ї Юрія Огороднього у Верхівні кипить робота — в автоклавах готуються тушкованки та каші, вудяться реберця, ковбаски, підчеревина. Цех з виготовлення м’ясних продуктів тут створили після повномасштабного вторгнення, щоб забезпечувати наших бійців домашньою поживною їжею. Працюють у цеху шестеро чоловіків та дві жінки, які об’єдналися у громадську спілку.
“До великої війни я займався автоперевезеннями. Після повномасштабного вторгнення ми у селі організували територіальну оборону, до якої увійшло 112 осіб. Чергували на блокпостах, забезпечували дотримання порядку, передавали інформацію про напрямки руху ворожих ракет, — розповідає волонтер Юрій Огородній. — Потім взялись за виготовлення бронежилетів. Зварювали у гаражі пластини із ресор автомобілів, перевіряли, адже йшлося про людське життя. Загалом виготовили 69 бронежилетів. Згодом робили ноші для військових — змайстрували їх близько сотні. Далі взялися за штативи для зброї. Напевно, вагон металу переварили для цього”.
Якось, згадує волонтер, стали надходити запити щодо їжі для воїнів. Товариш пана Юрія, в якого вдома був автоклав, порадив робити в ньому тушкованки і каші з м’ясом й відправляти бійцям на передову.
“Я опублікував оголошення в групі села, і люди з громади поприносили нам тушки качок, курей, гусей, свинину, кролятину, яловичину, — каже Юрій Огородній. — Гречку, рис та пшеничну крупу теж давали небайдужі. Продукти везли з усіх навколишніх сіл. Домовились із житомирськими підприємцями, вони за вигідною ціною возили нам фарш. Тепер у нас працює чотири автоклави. За один раз можемо зробити 300 півлітрових банок смакоти для ЗСУ. А ще — ковбаски, копчені реберця, запечену підчеревину, сало, бо паралельно купуємо кабанчиків. Далі все це передаємо волонтерам, і вони везуть на фронт. Або ж приїжджають машиною бійці у відпустку, то на передову вантажимо їм баночки з кашами і тушкованкою. Одна з бригад у нас замовляє м’ясо лише з пшеничною крупою. Військові кажуть, що нічого смачнішого ще не їли і після такої ситної вечері мають сили давати гідну відсіч окупантам”.
Бійці вдячні за допомогу волонтерам з Верхівні. Присилають їм пам’ятні трофеї, прапори з фронту, командири підписують подяки.
“Добрі слова за нашу працю — найцінніша нагорода. А я про одне молю — щоб усі наші воїни повертались додому живі й здорові. Та поки триває війна — не час розслаблятися. Ось на картці залишились кошти, то вже шукаю, де купити кабанчика, щоб приготувати чергову партію смакоти для наших захисників”, — каже Юрій Огородній.
