Сезон калиновиків починається після перших заморозків і триває аж до весни.
“Про цю унікальну страву ми дізналися під час краєзнавчої експедиції від жительки села Великий Ліс 87-річної Ганни Волевач. Калиновики готувала ще її бабуся. Також страва побутує і у селі Іваньків Понорицької громади, — розповідає Алла Наливайко, заступниця начальника відділу еколого-освітньої роботи та рекреації Мезинського національного природного парку. — Калиновики пекли зазвичай на будень і подавали до них кисіль — квашу з ягодами. Щодо приготування начинки для пиріжків, то є нюанси. Калину слід збирати лише після того, як її приморозило, — тоді зникає характерна для цих ягід гіркота. Раніше до начинки додавали шматочки попередньо запеченого цукрового буряка. Але часом заміняли його і звичайним червоним буряком”.
За словами співрозмовниці, за чотири-п’ять днів до випікання для калиновиків робили закваску із житнього борошна й теплої води. Тепер же все простіше, бо господині використовують дріжджі. “
Отож, на 750 грамів теплої води треба взяти 25 грамів дріжджів, додати чайну ложку цукру, 3 склянки житнього борошна й одну — пшеничного. А також — чайну ложку солі, 4 столові ложки олії. Вимішане тісто слід накрити рушником і поставити в тепле місце на дві години, — зауважує Алла Наливайко. — За цей час робимо начинку. Зварений чи запечений цукровий буряк тремо на грубій тертці, додаємо до нього підмерзлі ягоди калини. Тоді розкачуємо тісто, викладаємо начинку і формуємо пиріжки. Пекти їх треба приблизно 35 — 40 хвилин при температурі 180 — 200 градусів. Пироги виходять кисло-солодкі, соковиті, духмяні й дуже корисні. Адже і в калині, і в буряку багато вітамінів. А ще там мало цукру, то цією випічкою без застережень можна ласувати й тим, хто стежить за вагою. Часто пригощаємо смаколиком туристів, учасників виставок. То багато хто не вірить, що начинкою для пиріжків слугують звичні всім калина й буряк”.
