Давні українці мали чимало звичаїв та вірувань, пов’язаних саме з волоссям: це і “пострижини”, і розплітання коси нареченої, і заборона деяким жінкам ходити із розпущеним волоссям...
— Волосся, за народними уявленнями, було осередком життєвих сил людини, — пояснює "Експресу" Леся Горошко-Погорецька, кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця Інституту народознавства НАНУ. — Тому й виникло чимало настанов: як стригти, заплітати, доглядати за ним...
— Якими були правила підстригання волосся?
— Переважно по всій території України перше волосся дитині стригли у рік. Цей обряд мав назву “пострижини”. Стригти могли хресні батьки. Коли стригли дівчаче волосся, його пускали у воду, “аби росло, як вода тече”. Дехто прикопував під вербу, бо це дерево росло дуже швидко, тож і волосся так ростиме, думали наші предки. А загалом зістрижене волосся переважно спалювати. Викидати на вулицю вважалося поганим знаком — вітер міг забрати, а тому, вважали тодішні українці, болітиме голова. А якщо домашня худоба з’їдала волосся, то предки вірили, що людина могла через це померти.
Давні українці не стриглись на релігійні свята — скажімо, було повір’я, якщо підстригтись на Головосіки (11 вересня — Авт.), то волосся може сіктись і утворюватимуться колтуни (жмути сплутаного волосся).
Давні українці не стриглись на релігійні свята.
— А як щодо миття волосся?
— Дітям його старались омивати травами, аби росло міцним та було пахучим, а до першої купелі навіть додавали горох — щоб кучерявилось. З цієї метою вагітним також радили їсти плоди цієї рослини — її “вусики” були кучерявими.
— А якими мали бути зачіски у дівчат та жінок?
— Незаміжні заплітали волосся в одну чи дві коси. Напередодні весілля робили “розплітання коси” — обряд прощання з дівоцтвом. У традиційній культурі дівчина, яка виходила заміж, змінювала зачіску. Статус заміжньої зобов’язував її тримати волосся покритим. Вважали, якщо жінка залишала якесь пасмо назовні, то це могло означати чиюсь смерть. До речі, розчісуватись можна було не у всі дні. На Чернігівщині, до прикладу, вважали, що коси жінок, які розчісують у середу і п’ятницю, “розлітаються по дванадцяти дворищах”! А от найкращим днем для чесання волосся був четвер.
— А чому заборонялось ходити з розпущеним волоссям?
— Предки вірили: так жінка могла накликати біду — на себе, родину чи громаду. Її могли звинуватити, скажімо, у неврожаї, чи смерті худоби. Розпускати волосся дозволяли на похорон та у жалобі: жінка могла певний час ходити простоволосою після смерті чоловіка, а донька, коли помирав батько, могла одну косу носити заплетеною, іншу — ні. Розпускали волосся також під час пологів — непокрите волосся полегшувало їх, як вважали наші предки. Загалом розпущене волосся було ознакою поганої поведінки, тому про людину, яка так ходила, казали “розпустилась”. У народних уявленнях довге розкуйовджене волосся мали міфологічні істоти на кшталт мавок, русалок, лісовиків.
— А які правила щодо зачіски були серед чоловіків?
— Переважно чоловіки носили короткі зачіски. Хіба що бойки могли носити волосся до плечей, заплітаючи його в одну чи дві невеличкі кіски. А от до лисих чоловіків предки ставились із пересторогою. Оскільки волосся було осередком життєвої сили, а у лисих його не було, щодо них були певні підозри, зокрема, у зв’язках із нечистою силою.
Читайте також про те, звідки береться соціальна тривога і як її подолати.
