Святовоскресенський монастир ПЦУ на Повстанських могилах розташований на межі Рівненської та Тернопільської областей. Братія, яка пройшла вишкіл і опанувала навики пожежників, збирається виїздити на виклики до п’яти найближчих сіл Мізоцької громади.
Населені пункти невеликі. В усіх загалом приблизно дві тисячі людей. “Але цей район віддалений, до сусідніх сіл пожежна машина не встигає доїхати вчасно, тобто за 7 хвилин, — розповідає настоятель монастиря отець Онуфрій. — Пожежна частина буде на повному утриманні монастиря. Звісно, її потужності не такі, щоб поасити велику пожежу, але стримати вогонь зможемо”.
Монахи пройшли 140 годин навчання. “Це підготовка до гасіння, практика навичок, їзда на машині, складання і розкладання рукавів, — каже отець Онуфрій. — Все досить легко нам дається. Ми й фізично добре підготовлені, адже обробляємо 200 гектарів землі — після ранкової молитви до вечора працюємо в полі”.
Команда пожежників налічує шість осіб на чолі з настоятелем. Окрім ченців, вона включає працівників лісового господарства та селян.
Пожежну машину монастирю подарувала обласна Служба порятунку. Вона має бак на 600 літрів, який наповнюватимуть у місцевому озері. Води має вистачити на 5 — 10 хвилин гасіння пожежі, доки прибуде підмога професійних рятувальників. “Машина — європейського зразка. Повністю укомплектована”, — уточнює настоятель.
Власними зусиллями братія збудувала біля келій утеплений гараж для транспорту. Взимку будівлю опалюватимуть, аби в машині не замерзла вода.
“Щоб стати пожежником-добровольцем, для початку слід звернутися до органів місцевого самоврядування, звідти передадуть інформацію обласному управлінню ДСНС. Людина пройде навчання, яке триває до трьох місяців, у наших підрозділах, — каже Дмитро Мельник, прессекретар Головного управління ДСНС України в Рівненській області. — Таких добровольців можуть залучати до роботи професійних рятувальників не лише під час пожежі, а й якщо, скажімо, сталися повінь чи заметіль”.
Загалом на Рівненщині створено 68 добровольчих підрозділів пожежників. За словами пана Дмитра, вони ефективно працюють — буває, що самі, без допомоги професійних вогнеборців, ліквідовують пожежі.
Забезпечити волонтерів спорядженням та технікою — обов’язок територіальних громад. За можливості це може взяти на себе обласна Служба порятунку, як у випадку з командою ченців.
“Братія отримала від нас польську техніку, яку нам надали колеги з-за кордону, — додає пан Дмитро. — Тепер українським пожежним службам активно допомагають пожежники не лише з Польщі, але й з Великої Британії, Франції, Італії. Адже через війну багато пожежних частин знищено”.
“Наш обов’язок — допомагати людям у біді, — насамкінець каже отець Онуфрій. — Тож виконуємо його з максимальною відповідальністю”.
