У цьому селі досі бережуть традицію гойдання на релях. Цей звичай навіть внесли до переліку елементів нематеріальної культурної спадщини області. А проводять обряд 12 липня, на свято Петра і Павла.
“Учасницею цієї забави є переважно неодружена молодь, — каже Ольга Шеремет, уродженка села Грем’яч. — Релі, тобто гойдалки, завжди вішають на найвищі гілки дерева. Напередодні хлопці беруть міцну мотузку, дерев’яну дошку для виготовлення лавок і йдуть чіпати релі. Після цього сходиться інша молодь. Хтось першим зголошується сісти на релі. Хлопці стають по обидва боки від гойдалки, беруть іншу товсту мотузку і натягують на рівні колін того, хто на ній сидить. Релі із сидячим сильно-сильно розгойдують, так, що людина на гойдалці отримує натягнутою мотузкою по колінах. Завдання — втриматися”.
Хлопці стають по обидва боки від гойдалки, беруть товсту мотузку і натягують на рівні колін того, хто на ній сидить.
Розгойдавши релі, учасники кажуть:
— В пуччя хадила?
— Хадила.
— Рвала?
— Рвала.
— Батьке-матке давала?
— Давала.
— Чим пуччя дяруть?
— Камнем.
— Чим ухажора завуть?
Після цих слів дівчина чи хлопець мають вимовити ім’я своєї другої половинки. За словами Ольги Шеремет, якщо хтось каже неправду (а довідатися про це легко, бо ж у селі всі про все знають), то його б’ють мотузкою по колінах. Так триває доти, доки не буде названо справжнє ім’я. Після цього молодь часто ходить із синцями.
“Багато слів, які говорять при обряді, з місцевого діалекту. До прикладу, пуччя — це явір. А під словом “камнем” маються на увазі камені, які використовували для жорнування борошна”, — пояснює Ольга Луговська, членкиня колегії з нематеріальної культурної спадщини Чернігівщини.
Цій забаві — більш як сотня літ. “Так розважалися ще наші прабабусі та прадідусі, — каже Тетяна Суседько, жителька села. — Реля може сягати до 10 метрів заввишки. Хоч гра збоку видається жорсткою, насправді це весела традиція для всіх грем’ячан”.
Традиційна страва села Грем’яч — жаринка. “Жаринка — це картопля, яку печуть у махотках (глиняних глечиках), — пояснює Тетяна Суседько. — Для страви потрібно зо 20 середніх картоплин. Їх миють, ріжуть на кубики і складають у глечик. Сюди ж додають покраяний на кубики невеличкий шмат сала і шмат свинини (грамів на 300).
Зверху закришують одну цибулину та труть одну морквину. Глечик ставлять у піч на 3 години (можна і в духовку). Коли страва готова, додають 100 г молока і повертають у піч, доки картопля повністю не вбере у себе молоко”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про незвичне хобі однієї сім'ї із Рівненщини
