“Якщо це мене врятує — значить, йду вакцинуватись”. Так сказала цьогоріч у квітні 91-річна Софія Голдак своєму лікареві. У вересні жінка таки інфікувалась
коронавірусом. Але успішно його поборола. Її історія мотивує вірити у себе і не зволікати з вакцинацією.
“Другу дозу вакцини бабуся отримала у червні. Жодних побічних ефектів не відчула, — каже її онука 36-річна Марта Кузій. — Я теж вакцинувалась — заради своєї безпеки та безпеки інших”.
На початку вересня онука захворіла на ковід. А потім занедужала бабця.
“Спочатку вона трохи затемпературила, потім з’явилися дивні хрипи. Бабуся майже нічого не могла їсти, — згадує онука. — Ми одразу звернулися до лікарки. Тест на ковід виявився позитивним. Сімейна терапевтка оглянула хвору, приписала ліки. Наступного дня бабусі стало гірше. Я купила апарат для вимірювання сатурації — пульсоксиметр показав, що вона дуже впала. Довелося викликати “швидку”. Пацієнтку забрали в лікарню швидкої допомоги.
“Там нас поклали в палату до сімох хворих на ковід. Більшості із них понад 60 років, і, як виявилось пізніше, всі наші сусіди по палаті були невакциновані, — каже Марта. — Я залишилась у палаті з бабусею, доглядала її. Санітарки не давали собі раду з усіма, адже хворі цілковито безпомічні, їм потрібен цілодобовий догляд”.
Пані Софія не вставала 10 днів, була на кисневій підтримці. Через високу температуру — 39,5 — нині про той час майже нічого не пам’ятає.
“Коли на 11-й день бабуся прийшла до тями, постійно повторювала, що не хоче бути в лікарні. Казала, що тут стіни тиснуть, — згадує онука. — Бажання повернутись додому мотивувало її зібратися на силі та боротися з вірусом”.
Легені хворої були уражені повністю. Попри це, її сім’я не припиняла боротьби і сподівалась на краще. “Ми дотримувалися всіх рекомендацій лікарів, і врешті бабусю виписали з лікарні. Вдома вона ще п’ять тижнів дихала з допомогою кисневого концентратора, — каже пані Марта. — Потроху почала вставати. Тепер пересувається по дому з палицею-чотириніжкою, але вже намагається робити щось: поприбирати, картоплі наобирати на кухні”.
Пані Софія неймовірна тішиться, що перемогла ковід. Коли питаємо у неї про секрет одужання, відповідає: “Він — у вакцинації й моєму оптимізмі”.
“Ми з бабусею хотіли б сказати всім читачам — бережіть себе і своїх близьких! Якби ми вчасно не вакцинувались, хто знає, як би вся ця історія закінчилась. А тепер я горда, що моя бабуся — приклад боротьби з ковідом для інших”.
До речі, пані Софія раніше працювала паспортисткою. 36 років тому вийшла на пенсію, але не могла й дня всидіти без роботи. До хвороби жінка регулярно їздила на дачу, де має город. “Грядки у моєї бабусі завжди — наче під лінійку, — каже пані Марта. — І вгадайте, що вона мріє зробити після того, коли остаточно одужає? Еге ж, поїхати на свою дачу!”
“ВАКЦИНАЦІЯ РЯТУЄ — ЦЕ ПОКАЗУЄ ПРАКТИКА!”
Зоряна Романишин, лікарка-терапевтка ковідного відділення Центру терапії Клінічної лікарні швидкої медичної допомоги каже — нині у медзакладі чимало людей у віці 60+ .
“Близько 10 з них — люди, яким понад 80 років, — зауважує вона. — Приміром, на початку жовтня до нас звернулась 89-річна жінка з двобічною пневмонією. Завдяки тому, що хвора вакцинована, нам вдалось її врятувати. Така ж ситуація була й з 90-річним чоловіком, який надійшов наприкінці жовтня. Я була неймовірно щаслива бачити, що він своїми ногами виходить з лікарні!
Нині у нас перебуває 96-річний пацієнт — у дуже поганому стані. Невакцинований...
Усім, хто боїться щеплення, хочу сказати: практика показує — вакцинація рятує життя!”
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, що лікарі та юристи думають про "ковідну амністію"
