Епідемічний паротит, який по-народному називають свинкою, не визнає сезонів і може активно поширюватися у теплу пору року, особливо наприкінці весни і влітку. Ось і цьогоріч у багатьох областях України фіксують випадки захворювання на паротит. Якими є перші прояви хвороби і як її не сплутати з іншими?
— Епідемічний паротит (свинка) — це гостре високозаразне захворювання, спровоковане РНК-вмісним вірусом з роду Rubulavirus, — каже Ольга Чудінова, лікарка-епідеміологиня. — Перші симптоми недуги (підвищення температури, розпухання нижньої частини обличчя через запалення привушних слинних залоз — звідси і назва “свинка”) такі очевидні, що не помітити їх неможливо. Однак проблема у тому, що до 40% випадків епідемічного паротиту перебігає у стертій формі або узагалі безсимптомно. І заражені люди мимоволі стають джерелом інфекції. Особливо небезпечні хворі в останні дні інкубаційного періоду, який у середньому становить 2 — 3 тижні.
— Як передається цей вірус?
— Переважно через дрібні крапельки аерозолю з верхніх дихальних шляхів під час чхання, кашлю, розмови або контактно-побутовим шляхом, наприклад, через спільний посуд. Якщо троє людей, один з яких був заражений, напилися води з однієї пляшки, то ризик захворіти зростає утричі.
Зараженню багатьох людей одночасно сприяє і те, що збудник епідемічного паротиту при кімнатній температурі зберігається кілька тижнів. Досить комусь одному в колективі чи родині занедужати, щоб була запущена ланцюгова реакція.
До речі, ще у XIX столітті епідемічний паротит називали “окопною”, або “солдатською хворобою”: у казармах вірус поширювався блискавично. Спалахи свинки були масовими аж до кінця 40-х років минулого століття, коли розробили першу вакцину проти епідемічного паротиту.
— Нині свинка вважається дитячою недугою. Чому?
— Тому, що збудник хвороби найчастіше уражає дітей віком 5 — 15 років. З дорослими це стається рідше, але у них перебіг хвороби набагато важчий і, що особливо небезпечно, супроводжується розвитком ускладнень.
— Про що мова?
— Небезпечними є ураження залозистих органів: орхіт (запалення яєчок), панкреатит (підшлункової залози); мастит (молочної залози) тощо. Епідемічний паротит, як доведено, може провокувати чоловічу безплідність, цукровий діабет II типу, хронічний панкреатит, ураження центральної нервової системи, середнього вуха і, як наслідок, — глухоту.
Інколи ускладнення розвивається стрімко. Запам’ятався випадок: у маленької дівчинки несподівано розболівся живіт. Симптоми вказували на апендицит (запалення відростка сліпої кишки), а насправді це був оофорит (запалення яєчників) як наслідок епідемічного паротиту, що перебігав у стертій формі. На щастя, лікарі правильно поставили діагноз, минулося без операції. До речі, хто перехворів на паротит, має тривалий імунітет. Відомі лише поодинокі випадки повторного захворювання.
— Чи є спеціальні ліки проти цієї хвороби і які аналізи допомагають не помилитися з діагнозом?
— Ні, специфічного лікування епідемічного паротиту, на жаль, немає. Його лікують симптоматично, як правило, прописуючи протигарячкові препарати, дієту, рясне пиття. Єдиним дієвим захистом від цієї хвороби та її ускладнень є щеплення. Вакцина проти епідемічного паротиту поєднується з вакцинами проти кору і краснухи. За Національним календарем щеплень вакцину вводять дитині двічі: у 12 місяців і у 6 років. Як і нещепленим дітям, невакцинованим людям у старшому віці загрожує високий ризик зараження, особливо — працівникам дитячих колективів, медикам, військовим.
Щодо аналізів, то використовують насамперед серологічні тести на виявлення антитіл епідемічного паротиту у крові. За допомогою ІФМ (імунофлюоресцентного методу) можна виявити вірусний антиген безпосередньо у клітинах носоглотки, що дає можливість найшвидше поставити діагноз.