Яких тільки методик раннього розвитку дитини сьогодні не пропонують батькам — лічба, фізика, музика, ліплення, запам’ятовування, читання, іноземна і навіть бізнес-навички! І все це дитина мала б засвоїти, перш ніж піде в дитсадок!
Деякі вчені кажуть, що після трьох років “уже пізно” чогось навчити дитину.
Та чи справді малюкові потрібен такий ранній розвиток? Наскільки успішними стають у дорослому житті вундеркінди?
Дискутуємо з Наталією Сиротич, кандидаткою педагогічних наук, дитячою психологинею, і Альоною Скорик, дитячою психологинею для батьків.
— Для початку поясніть, що входить у поняття “ранній розвиток”?
А. Скорик:
— Мова про набуття знань раніше, ніж дитина відчує в них природну потребу. Також це можливість виявити таланти дитини, наприклад, до малювання, музики тощо. Переважно, терміном “ранній розвиток” окреслюють заняття чи методики для дітей від нуля до трьох років.
Моду на ранній розвиток запровадив Ібука Масару (японський інженер, який заснував корпорацію Sony), автор книжки “Після трьох уже пізно”. Він наполягає, що розвивати здібності дитини слід у віці від 9 місяців до 3 років. Мовляв, через гру малята найкраще засвоюють найскладніші речі. На його методиці виросло декілька поколінь.
— Звучить як перевага. То чому дехто вважає ранній розвиток чимось негативним?
— Діти, над раннім розвитком яких працювали, часто виростають розумними, але мають проблеми із соціальною адаптацією, емоційним розвитком інтелекту, часто з віком їм уже нічого не цікаво. У них атрофується здатність пізнавати, ставити запитання.
— Як простежити такі тенденції?
— Зокрема, проводили дослідження, порівнюючи дві групи дітей: у першій були ті, які вміли читати уже в 2 — 3 роки, у другій — які навчились цього приблизно у 7 років, уже за шкільною партою. У 8 років обидві групи зрівнялись у показниках щодо читання. А ще через кілька років друга група стала випереджати першу в навчанні. Чому? Тому що друга група дітей не випереджала часу, дітей не позбавляли можливості бавитися, гуляти, досліджувати світ через дотики тощо. Вони розвивались так, як задумала природа.
— Тобто надміру раннім розвитком можна нашкодити малюкові?
— Мозок дитини готовий сприймати навантаження відповідно до віку. Візьмімо, до прикладу, навчальні мультфільми — часто розробники переконують, що вмикати їх можна дітям уже з пелюшок. А як насправді? Новонароджене маля бачить дуже слабо, а до 2 років гострота зору не перевищує 0,2 — 0,3. Тільки до 6 — 7 років вона доходить до 0,8 — 1. Здатність розрізняти кольори формується до 6 місяців. То як можна навчати кольорів і форм, якщо дитина добре їх не бачить та не розрізняє?
Очі дошкільнят не готові сприймати 2D-інформацію — ту, що на пласкому екрані, адже їм потрібне просторове, 3D-сприйняття світу. Тому розвивальні мультфільми в ранньому віці можуть мати наслідком хіба що короткозорість.
Якщо дитина на занятті з раннього розвитку хвилюється, бо їй щось не вдається, немає мами-тата, то в організмі виробляються гормони стресу — адреналін та кортизол. Підвищений рівень цих гормонів впливає на пам’ять, зір, увагу, імунітет, а згодом може призводити до ожиріння, діабету, проблем із травною системою.
Н. Сиротич:
— Насправді для маленької дитини основною є потреба відчувати безпеку, прийняття, увагу та любов батьків. А потреба в активній соціалізації з’являється орієнтовно з 4 років.
— Якщо батьки хочуть, щоб з дитиною працювали у центрі раннього розвитку, — як правильно його обрати?
— Зважте, чи дозволяють дітям свободу дій: якщо завдання треба виконати лише так, а не інакше, то це призведе, навпаки, до обмеження розвитку. Я б радила також ті центри, де заняття проводять і на природі, надворі. Зовсім інша річ — ранній фізичний розвиток — заняття плаванням, гімнастикою тощо. Тут теж найкраще, якщо плавати з дитиною чи робити вправи буде, крім тренера, і мама чи тато.
У жодному разі не треба наполягати, якщо дитина не хоче йти на заняття. Коли ж малюкові подобається, то варто прислухатись до його бажань, дізнатися, що йому цікавіше вивчати.
Радимо прочитати: 18-річний не означає дорослий. Аргументи науковців, лікарів та юристів
