Вікові кризи — поняття поширене і відоме. Втім мало хто здогадується, що в дитинстві ми переживаємо їх чи не найбільше. Як діяти батькам, аби допомогти малюкам у такі складні для них періоди? Як зрозуміти, що в дитини — криза?
Найважливіше пояснює Альона Скорик, дитяча психологиня для дорослих, спеціалістка з раннього та дошкільного дитинства, і Наталія Макієнко, практична психологиня.
— Для початку нагадайте: що таке вікова криза?
А. Скорик:
— Це пора перехідного стану, певний перелом у житті.
— Отож, коли настає перша?
— У 6 — 8 тижнів після народження. Пов’язана вона з адаптацією до нового світу.
Головна порада батькам на цей період: бути постійно поруч, адже малятко цілковито залежне від вас. Ця криза закінчується тоді, коли з’являються певні навички, наприклад, усмішка як реакція на маму, свого роду перша комунікація.
— Криза в один рік. Як поводиться маля і як варто поводитись батькам?
— Це — криза раннього дитинства, вона настає у період від одного року до півтора. Тоді в дитини збільшується рухова активність, вона починає ходити. Говорить перші слова. Також це час перших протестів. У цьому віці маля починає розуміти, що мама не належить йому цілком.
Характерну поведінку дитини у період цієї кризи можна описати так: “дай вже”, “хочу зараз”. У цей час дитина досліджує світ і наштовхується на багато заборон: “туди не йди”, “не можна”. Проте надміру забороняти — не дуже добре для розвитку дитини, її мозку. Що більше вона зможе відчути, спробувати, поекспериментувати, то легше буде їй у майбутньому.
Н. Макієнко:
— Якщо дитина хоче самостійно їсти чи випробувати, як це — сісти в болото, чому б ні? Певна річ, під заборону має потрапити все, що може становити небезпеку для дитини. І, важлива річ, у жодному разі говорити дитині про небезпеку не можна із сміхом, бо тоді вона сприйматиме це як гру! Заборона повинна бути чіткою — якщо мама не дозволяє чогось робити, то і тато, і бабця, і дідусь повинні чинити так само.
— Яка наступна криза в дитини?
— Криза 3 років. Одна з найяскравіших. Тоді дитина усвідомлює себе окремою особистістю, хоче все робити самостійно. “Я сам!” — девіз цього періоду. Якщо дитині щось не вдається, вона починає кричати, плакати, вередувати, проте не хоче приймати допомогу. Буває, що в цей період діти б’ють рідних, інших дітей. На такі прояви потрібно одразу реагувати, пояснювати, що так робити не слід.
У цей період малеча хоче робити вибір самостійно, і це для неї дуже важливо. Тож батькам треба грати на випередження. Наприклад, давати дитині обирати між двома прийнятними варіантами: “Ти у мене вже такий дорослий, сам обираєш, у що одягтись, то яку фуболку сьогодні беремо — білу чи синю?”
А. Скорик:
— Насправді вікові рамки цієї кризи — 2 — 4 роки, адже починатись вона може раніше, закінчуватись — пізніше. Батькам варто бути терплячими, навіть якщо поведінка малечі дуже дратує. Наприклад, ви одягнули дитину, а вона зриває з себе одяг, бо хотіла зробити це сама. Якщо дитина вимагає самостійності, дайте їй таку можливість, не кажіть: ти не зможеш. Якщо дитина наполягає на своєму, зробіть паузу, і згодом запитайте по-іншому, скажіть: “Мені було б приємно, якби ти зробив так і так, але ти подумай і виріши, як сам хочеш”, — найчастіше дитина прийме ваш варіант, але їй важливо, щоб це був наче її вибір.
— I наостанок розкажіть про четверту кризу дитячого віку...
Н. Макієнко:
— Вона настає у період 6 — 7 років. Тоді дитина змінює середовище — йде до школи. Головна порада на цей час: дати дитині достатній рівень відчуття відповідальності, пропорційно повинні зростати її і обов’язки, і свобода. Треба дякувати малечі за допомогу. Якщо батькам потрібно покарати дитину за непослух, то в жодному разі штрафні санкції не повинні стосуватись їжі чи прогулянок — радше ігор у телефоні чи часу за комп’ютером.
І тоді криза для ваших сина чи доньки уже не буде такою страшною!
Читайте також про те, чи змушують до щеплень за кордоном
