“У мене п’ятеро дітей. Найстаршій сім з половиною років, наймолодшій — трохи більше року. Ми з ними евакуювалися з Києва на Поділля. Їхали з дому під грім вибухів та з мінімальною кількістю речей. Однак мої діти були спокійні. Тому що я демонструвала їм спокій. Коли лунали постріли, казала, що нам нічого не загрожує, бо якщо наша віра у добро сильна, то ангели захищають нас своїми крильми”. Це розповідь Анни
Ухомської. Вона ділиться своїм досвідом, як допомогти дітям залишатися спокійними перед викликами війни.
Анна каже, коли спускалися у сховище, діти уявляли себе героями, які проходять чергову місію. “Я не приховую від дітей, що точиться війна. Але розповідаю про все так, аби вони були певні: нас захищають мужні воїни, за нами — перемога! — каже Анна. — Тепер вони вважають, що Україна — це таке собі князівство добрих людей, на яких напали злі герої на чолі з поганим правителем. Коли дитина сприймає ситуацію, як казку, то у неї нема сумніву, що добро переможе зло. Зрештою, і ми, дорослі, знаємо, на чиєму боці правда”.
Євгенія Полтенко разом зі своїми двома дітьми нині в Києві.
“Мій старший син — підліток, він добре розуміє, що відбувається. Ми розмовляємо про війну дорослою мовою. Єдине — я не ділюся з ним тривогами, не плачу при ньому. Вважаю, що він не має бачити цього, — каже Євгенія. — Молодшій донечці п’ять років. Вона відчуває напруженість ситуації у країні, постійно питає, чому “російці” на нас напали та коли ми знову зможемо ходити у торговельні центри. Я не можу в усій повноті дати їй довоєнне життя назовні, але вдома ми живемо звичним життям. Виконуємо домашні обов’язки, фотографуємося, читаємо казки на ніч. Я розповідаю донечці, що ми з татом її захистимо”.
ЩО РАДЯТЬ ПСИХОЛОГИ?
П’ять порад дитячої нейропсихологині Марини Носик:
1 Спершу допоможіть собі — подбайте про свій емоційний стан, аби залишатися максимально спокійними. Адже, якщо у напрузі будете ви — діти це відчуватимуть. Щоб звільнитися від негативних емоцій, дозволяйте собі поплакати. Утім робіть це тоді, коли дитина не чує і не бачить вас.
2 Обіймайте своїх дітей. Цілуйте їх. Тактильний контакт найрідніших дуже допомагає підвищити рівень гормону окситоцину, який заспокійливо впливає на людину. 3 Співайте дитині колискові, читайте казки, разом бавтеся в якісь ігри. Це заспокоїть і дитину, і вас!
4 По змозі не обмежуйте контактів дитини з однолітками. Адже дітям дуже потрібна соціалізація.
5 Любіть своїх дітей. Якщо поруч люблячі батьки — дитині легше пережити всі виклики цього важкого часу.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також репортаж із притулку для евакуйованих українців
