Перемогти коронавірус — не означає одужати. Наслідки хвороби ще довго дають про себе знати. І щоби організм відновився, багатьом пацієнтам потрібна реабілітація. Як вона відбувається — я дізнавалась у Центрі медичної реабілітації, що розташований у селищі Брюховичі на Львівщині.
Центр розташований посеред лісу. Природа навколо мала б сприяти відновленню і дихальних функцій організму, і психологічної стабільності. Щоправда, саме приміщення закладу дещо гнітюче — стіни з полущеною фарбою, стара порепана підлога...
“Наш заклад — державний, — ніби виправдовує побачене мною 43-річна Лідія Майкут, завідувачка Центру. — Сюди після скерування сімейного лікаря надходять пацієнти з так званим постковідом. Реабілітація для них — безплатна”.
Для кожного пацієнта тут розробляють індивідуальну програму реабілітації. “До неї входить, зокрема, лікувальна фізкультура та дихальна гімнастика, — каже пані Лідія. — Спочатку дихальні вправи людина робить до 30 хвилин на день — по 15 хвилин зранку та ввечері, адже витривалість хворих досить низька. До виписки час гімнастики зростає до 2 — 3 годин на добу”.
У Центрі обладнали 120 ліжок. Сьогодні тут перебуває 45 хворих. Переважно — пацієнти від 30 до 50 років. Наймолодшій пацієнтці закладу — 31. Найстаршому з тих, хто тут реабілітувався, — 87.
“Наш найстарший пацієнт при виписці пообіцяв вакцинуватися. У нього були серцево-судинні ускладнення після COVID-19, — розповідає лікарка. — Нещодавно ми виписали і 81-річного чоловіка, його реабілітація тривала 14 днів. Цей пацієнт дуже боявся захворіти на коронавірус. Дотримувався карантину. Не бачився зі своїми друзями, дуже рідко відвідував дітей. Де заразився? Каже, сам не знає. Одного разу прийшов у гості
до доньки й відчув слабкість. Вже вдома підвищилася температура. ПЛР-тест показав — чоловік хворий на ковід. У нього розвинулася пневмонія, два тижні він був під апаратом ШВЛ.
Після лікування у пацієнта виникла стабільна гіпертонія, турбувало безсоння, депресивні стани. Його скерували до нас на реабілітацію. І знаєте, яким було перше запитання дідуся — коли можна буде вакцинуватися?”
Пацієнтові призначили медикаментозне лікування, аби позбавити проблем із тиском. Він щодня робив фізичні вправи під наглядом реабілітологів, а також із ним працювали психотерапевти. “При виписці він розповів, що нарешті став спати всю ніч”, — каже лікарка.
“Я теж дуже важко перенесла ковід, — каже 31-річна Тетяна Вишневська, яка нині проходить тут реабілітацію. — Мене госпіталізували в стані судом із температурою 40. Важко було дихати, все боліло, крутило суглоби. У лікарні я перебувала вісім днів. Тепер уже майже місяць на реабілітації. Скерували мене сюди з діагнозом “дихальна недостатність”. Тут я разом із фахівцями займаюсь дихальною гімнастикою, вживаю необхідні медикаменти”.
У палаті 31-річної Тетяни — чисто і затишно. Вона облаштована новими меблями, які придбали волонтери.
За словами пані Тетяни, у медзакладі передбачене триразове харчування. За потреби — раціон хворому підбирають індивідуально.
Тим часом керівниця медзакладу пригадує ще одного пацієнта із постковідним синдромом. 47-річний чоловік мав надлишкову вагу. Ковіду боявся, але й вакцинації теж боявся, тому не щепився.
“Одного дня у цього чоловіка раптово підвищилася температура. Тест на ковід виявився позитивним, далі в нього діагностували пневмонію, його госпіталізували. Хворий провів на апараті ШВЛ два тижні. Виписували його з підвищеним рівнем цукру в крові, була загроза діабету, а також — радикуліту”, — каже Лідія Майкут.
І в цього пацієнта виникло безсоння та підвищена тривожність. “Хворий ходив на консультації до психотерапевта, робив дихальні вправи, пройшов фізичну реабілітацію, — каже лікарка. — Він був настільки ослаблений, що спершу ледь ходив. На щастя, реабілітація полегшила його стан і діабету вдалося уникнути”.
А от 73-річна пенсіонерка, яка теж тут проходила реабілітацію, після COVID-19 занедужала на діабет.
“Жінка також була невакцинована, — каже пані Лідія. — Інший наш пацієнт — 67-річний чоловік, який не щепився, спочатку місяць лікувався у стаціонарі, а потім понад тиждень перебував у реанімації. До нас потрапив ще з кисневою маскою. Він тримав її біля себе навіть тоді, коли вже фізично міг дихати самостійно. Усе через те, що не міг справитися з тривогою. Боявся, що знову стане задихатися. Найбільше йому була потрібна допомога нашої психотерапевтки”.
Пані Лідія підсумовує: досвід реабілітації хворих показує — вакцинація дуже важлива, адже вона — шанс врятуватись від важких наслідків ковіду.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, у якому випадку можна скористатися правом на безкоштовний ПЛР-тест
