Нещодавно у науковому світі з’явилась новина: нова компанія гарвардського генетика Георга Чарджа досліджує, наскільки безпечними будуть ограни ГМО-свиней для людей, підсаджуючи їх мавпам.
Чому це важливо?
Часто життя людини може врятувати лише пересадка органу — печінки, серця, нирки чи легенів. І незважаючи на те, що протоколи проведення таких операцій медиками вже розроблено і опановано, проблем тут є ще багато. Зокрема — де взяти донорські органи для людини? Їх не вистачає. Тож ксенотрансплантація — один із найперспективніших способів подолання цієї проблеми.
Що таке ксенотрансплантація?
Йдеться про пересадження органів від інших біологічних видів. Звісно, тварин, які і генетично, і фізіологічно, і анатомічно дуже близькі до людини.
За цими критеріями найбільше підходять свині. Утім і вони не ідеальні, оскільки існує ризик імунологічної несумісності з людиною. Також існує ризик зараження пацієнта після трансплантації свинячими ретровірусами (PERVs), що “живуть” в її геномі.
Певні шляхи вирішення проблем пропонує генна інженерія. Наприклад, за допомогою системи CRISPR-Cas9, про яку я нещодавно писала, було створено ГМО-свинок, у яких вчені “вимкнули” більш ніж 20 ендогенних (тобто власних) ретровірусів.
Інші групи науковців сконцентрували свої зусилля на створенні ГМО-свинок, що містять у своєму геномі фрагменти або й цілі гени імунної системи людини, що вбудовуються туди за допомогою методів генної інженерії. Відтак їхня імунна система стає дещо змішаною або химерною, складаючись із компонентів імунної системи свинки та людини. Таких свинок ще називають “хуманізованими”. Їхні органи є більш сумісними з нашою імунною системою, що підвищує шанси на успіх при трансплантації.
Що ж створив Георг Чардж?
Георг Чардж, про якого йшлось на початку тексту, створив компанію, де застосовують підхід подвійної модифікації. У геномі свинок не тільки вимикають гени, наприклад, вже відомих нам вірусів, а й додають гени, зокрема гени імунної системи людини. Тож, вчені фактично створили “найсучасніших” генетично модифікованих тварин на землі. Їхні свинки і “чисті” від ретровірусів, і частково сумісні з нашою імунною системою. Таких тварин компанія напродукувала вже близько 100 особин.
До того як пропонувати тварин у якості донорів людям, треба провести не одне дослідження безпечності їхнього використання. Адже найголовніше — це дати пацієнту працюючий орган замість старого. Такий орган має прижитися, бути сумісним і виконувати свою функцію на відмінно.
З’ясувати, чи так буде, можливо лише із застосуванням інших великих тварин і наших найближчих родичів — мавп.
Агов, а як же права свиней та мавп?
У світовій спільноті обговорюють низку важких запитань щодо ксенотрансплантацій. Чи є межа для кількості внесених змін у геном? Чи не вийде так, що занадто глобальне втручання у геном може позначитись на їхній фізіології та життєздатності взагалі? Чи може трапитись так, що створення свиней із химерною імунною системою сприятиме еволюції вірусів, які, щоб вижити, перекваліфікуються із суто “свинячих” і на “людські”?
За допомогою методів генної інженерії вже сьогодні ми можемо планувати створення ГМО-свинок, які будуть вузькопрофільними донорами — наприклад, лише їхні серця підходитимуть людям. Проте чи є таке розшарування на "спеціалізації" доцільним, якщо решта органів буде просто знищуватись, не рятуючи чиїхось життів?
Однозначної відповіді на ці запитання наразі не дасть ніхто. Можна лише прогнозувати і проводити сотні експериментів.
Як на мене, варто виробити певний баланс між максимально безпечною чи прийнятною кількістю генетичних змін і універсальністю таких потенційних донорів. Це більш доцільно і з точки зору витрачених ресурсів на проведення досліджень, і з погляду кількості врятованих життів.
Проте, обговорюючи біологічні чи генетичні задачі, ми не маємо права забувати і про морально-етичні аспекти.
Багато організацій проти ксенотрансплантацій та експериментів. Їхня мета є досить гуманною та благородною. Утім іноді, як на мене, представники таких організацій дещо ідеалізують все, забуваючи про проблеми людей, які живуть зараз.
Міжнародна правозахисна організація PETA каже, що вона виступає проти дослідження зі свинками, бо свині — це особи, а не запасні частини. Деякі інші організації поводять себе навіть агресивно щодо науковців, які займаються дослідженням ксенотрансплантацій. Тому вчені не зазначають, де саме вони утримують тварин, де проводять операції і також уникають конкретики про те, які породи чи види тварин залучені до досліджень.
Чи є прості рішення у складних ситуаціях?
У США прямо зараз на трансплантацію органів очікує більш, ніж 100 000 осіб. В Україні — понад 2000 людей.
Мої слова можуть обурити деяких читачів. Але вважаю, що відповідь на питання про етичність досліджень, створення ГМО-свинок та тестування на безпечність використання їхніх органів на мавпах, може залежати від того, чи є у вашому близькому оточенні людина, яка чекає на нирку, печінку і так далі.
Звісно, у таких складних ситуаціях простих рішень не буває. І доки органів від трупів людей на всіх не вистачає, а синтетичні, на жаль, здебільшого є тимчасовими рішеннями, наша задача — не дати померти та забезпечити якісне життя хворим людям.
І безперечно: всі маніпуляції з тваринами мають проводитись так, аби тварина не страждала, щоби в експерименти не було залучено тварин більше, ніж це потрібно.
Повірте мені, як людині, яка й сама працює з лабораторними тваринами — ГМО-мишами, ми не отримуємо задоволення від смерті тварини і не знущаємося над ними. У нашому віварії і нашій роботі кожна тварина — на вагу золота.
Наостанок хочу сказати, що прогрес у цій галузі вражає і результати експериментів дійсно досить оптимістичні. Повороживши на кавовій гущі, даю прогноз: років через 10 усі і біологічні і морально-етичні проблеми будуть вирішені, а свинок вирощуватимуть на спеціальних фермах з метою отримання органів для пересадки. Тож і мільйони людських життів буде врятовано.
Пропонуємо вашій увазі також текст про біологічний ритм, здоровий сон та джетлаги.
